Девіз Дня охорони праці в 2026 році: «Забезпечимо здорове психосоціальне робоче середовище».

 Сьогодні дбаємо про себе! Дивимось відео про те, як зробити наше робоче середовище психологічно комфортним

Чорнобильська катастрофа. Пам'ятаємо...

 

Дмитро Павличко

НА ЧОРНОБИЛЬ ЖУРАВЛІ ЛЕТІЛИ

На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні.
Як сніжниця, попелище біле 
Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка 
Напиналась, наче тятива.

Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.

Не спинились птиці на кордоні,
Де сягає атомна яса,
І дивився батько з-під долоні,
І ридала мати в небеса.

На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні...

Безпека понад усе! 🙏

 

Книжки люблять тишу, а ми любимо наших читачів у безпеці. При загрозі ударних дронів пам’ятайте: «шахеди» літають низько, тому загроза уламків є реальною навіть далеко від стратегічних об'єктів.

Закарпатські Писанки

 

Писанка — це справжній всесвіт у долонях! Це не просто пофарбоване яйце, а магічний шифр нашого народу, де кожен символ — то молитва, а кожна лінія — оберіг.

Чому вона захоплює:

• Симфонія знаків: На тендітній шкаралупі «записані» побажання здоров'я, багатого врожаю та нескінченного життя. Сонце, безконечники, грабельки — це прадавня мова, яку ми розуміємо серцем.

• Магія вогню та воску: Процес створення писанки — це чиста медитація. Коли гарячий віск торкається білої поверхні, народжується справжнє диво, яке не боїться часу.

• Перемога світла: Писанка — це символ весняного пробудження, сонячної енергії та незламності українського духу.

Це наш генетичний код, виписаний яскравими барвами! Кожна писанка унікальна, як і душа того, хто її створив. ✨🥚🇺🇦

Світ крізь лінзу слова Ліни

 

Ліна Костенко

Ліна Костенко

🗺✍️19 березня – День народження нашої легендарної Ліни Костенко, великої поетеси й однієї з найвідоміших українських жінок.

Ліну Костенко називають символом гідності і волелюбства нашого народу. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, її творчість вражає геніальністю і завжди актуальна.

Народилася славетна українка 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині, є лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка за роман у віршах «Маруся Чурай» та багатьох інших літературних нагород. Письменниця усім своїм життям і творчістю засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. 

У совєцькі часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. У травні 1966 року в Спілці письменників України, де таврували «націоналістичних відщепенців», частина молоді влаштувала овацію Ліні Костенко, яка відстоювала свої позиції і захищала Івана Світличного, Опанаса Заливаху, Михайла Косіва і Богдана Гориня.

У 1968 написала листи на захист В'ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Після цього ім'я Ліни Костенко совєцька преса довгі роки не згадувала. Мисткиня працювала «в шухляду».

В часи незалежності відмовилася від звання Героя України.

14 липня 2022 року була нагороджена Орденом Почесного Легіону — найвищою нагородою Франції.

🇺🇦❤️Многая літа, пані Ліно!

🌐 Історія України🔱 

✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

​«"І жах, і кров, і смерть, і відчай..." — Пам’ятаємо Маріуполь»

📣 Військовий із позивним «Папа» зі слізьми на очах зізнається: він не боїться вибухів, обстрілів, смерті. 

Проте інколи боїться спати, тому що часто сняться ті, кого не вдалося врятувати 16 березня 2022 року під завалами Маріупольського драмтеатру.

- Почув авіаудар по Маріуполю, перебуваючи за 200 метрів від драмтеатру. Відразу ж зрозумів: окупанти обстріляли укриття з дітьми.

Ми тоді навіть не зговорювалися: хтось крикнув „Діти!“, ще хтось з побратимів: „Пацани, прильот!“, і ми всі побігли. 

Нас тоді людей тридцять було, хто біг - і якісь незнайомі хлопці, й мої… 

Ми тоді, по факту, порушили ж наказ командира - бо було заборонено наближуватися до укриттів, щоб не провокувати пі**рів. 

І в той момент могла прилетіть наступна авіабомба - ми так і подумали, що якраз цей удар і був для того, щоб нас зібрать в одному місці. І людей добити, і нас же… 

Але що робити, лишитися на місці? Ми не могли так. Ну, а як прибігли до драмтеатру - побачили вогонь на третьому поверсі, руїни, дерева „скошені“. 

Але найстрашніше було чути крики людей. 

Там стогнали, ридали, плакали всі. 

Відразу почав діставати з-під уламків людей, кого міг. Руками відкопував жінок і чоловіків, діставав дітей, над якими «склалися» уламки - і від будівлі, і від дерев’яних перекриттів. 

Я пам’ятаю жінку, яку не міг відкопати. Вона була ніби в якійсь комірці, на неї зверху „лягла“ плита. З нею були ще діти - хлопчик із дівчинкою - та дві жінки-пенсіонерки - одна лежача, її вбило відразу, а інша ще дихала, коли я прибіг. 

Я не зміг її дістати - бетонні блоки попадали, ми з хлопцями їх тягнули - не вийшло навіть з місця посунути. 

І вона спершу просила її витягнути, була дуже налякана, а коли побачила, що ми не можемо, і друга жінка мертва - заспокоїлася. 

Тільки просила дітей витягнути, трохи просунути якось ті блоки… 

Ми не змогли. Нас людей 10 штовхали, намагалися піднять ту брилу - безрезультатно. Потім хтось машиною під'їхав, якось підв'язав, хлопці вже без мене штовхали блок - то трохи його посунули. 

Дітей врятували тоді, у них тільки синці й подряпини були. І в неї черепно-мозкова, щось серйозне - бо коли її дістали, вона вже була без свідомості. З вух кров текла, вона вся була ніби побита…

Багато згорьованих людей, які знайшли своїх рідних загиблими, кричали й вили. Особливо ті, хто знаходив своїх дітей. 

Дехто звинувачував усіх, кого бачив поруч - у тому, що не врятували дитину. 

Багато хто просив, аби Бог забрав їхнє життя слідом за загиблим…

Того дня, дістаючи людей з-під завалів, я вперше в житті побачив кров, яка текла замість сліз, з очей поранених. Досі це мені нагадує фільми жахів, які я жодного разу після вторгнення не дивився.

На реабілітації після Маріуполя я розмовляв з двома психологами. 

І що? Нічого. Так, у них є прописані якісь шаблони, як працювати із ветеранами чи діючими військовими, заготовки, що в якій ситуації казати… 

А сенсу? 

Вони не бачили того, що бачив я. 

І не чули тих криків батьків, які не знайшли своїх дітей. 

І не відкопували нікого з людей, з якими ти вчора вітався, а сьогодні у нього немає двох ніг і рук. і лише голова дивом не відлетіла. І тільки по ній ти впізнаєш цю людину. 

Мені вже ніякі психологи не допоможуть. 

Це зі мною на все життя…

(с) Аліна Євич, vchasnoua.com

Трагедія Карпатської України

   👉Хуст-серце Карпатської України

Трагедія Карпатської України — українська чорно-біла документальна англійською мовою стрічка 1940 року режисера Василя Авраменка, яка містить унікальні кадри про Карпатську Україну. Прем'єра стрічки відбулась 1 квітня 1940 року в США.

Навесні 1939 року Каленик Лисюк з сином Петром прибув на Закарпаття, щоб зафільмувати проголошення незалежності Карпатської України. Під враженням від подій в Карпатській Україні Каленик Лисюк вирішив зняти фільм про становлення Української Держави на Закарпатті. Після загарбання Карпатської України угорцями, Каленик Лисюк переїхав у Словаччину та продовжив працю над своєю документальною стрічкою. У Словаччині було проведено реконструкцію подій в Карпатській Україні. У 1940 році на «Авраменко Фільм Продакшен» у Нью-Йорку стрічку «Трагедія Карпатської України» було змонтовано, і 15 квітня цього ж року відбулась її прем'єра.

212 років від дня народження Тараса Шевченка

🎨 7 цікавих фактів про створення «Катерини»

Ці факти можна додати в карусель зображень або використати як «цікавинки» в тексті:

1. Картина-унікум: Це єдина збережена олійна картина Тараса Шевченка на тематику його власних літературних творів. Зазвичай він розділяв поезію та живопис, але тут вони злилися воєдино.

2. Політичний «тролінг»: На малюнку москаль-вершник уособлює не просто зрадливого коханця, а всю Російську імперію, яка забирає сили України та їде геть, здіймаючи пил.

3. Символізм босих ніг: Катерина зображена босою не просто як бідна дівчина. У тогочасній культурі це був символ незахищеності та «виставлення на поталу» — вона не має опори під ногами.

4. Шевченко-режисер: Тарас Григорович сам детально описав, як саме треба сприймати цю картину в листі до Григорія Тарновського: «Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село». Він чітко зафіксував момент «після катастрофи».

5. Рембрандтівське світло: Шевченко обожнював Рембрандта. Ви помітили, як світло падає лише на дівчину? Це створює ефект театральної сцени, де вся увага прикута до її внутрішньої трагедії.

6. Ложкарь на узбіччі: Сивий дідусь, який ріже ложки праворуч — це символ минулого, народних традицій, які спостерігають за новою, жорстокою реальністю, але не можуть втрутитися.

7. Картина була «квитком»: Шевченко надіслав цю роботу меценату Тарновському, сподіваючись на фінансову підтримку, щоб видати свою знамениту серію офортів «Живописна Україна».

тицяй сюди! 👉  КАТЕРИНА

ДЕНЬ СПРОТИВУ ОКУПАЦІЇ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ ТА МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ.

 

                                    

тицяй сюди! 👉 КІНЕМАТОГРАФ ЯК ПАМ'ЯТЬ ТА СПРОТИВ

Сьогодні кінематограф перестав бути просто «ілюзією». У світі фейків та постправди фільм, що спирається на справжню пам'ять, стає фундаментом для майбутнього. Ми знімаємо, щоб не забути, і дивимося, щоб мати силу чинити опір.

«Кіно — це єдина форма мистецтва, яка дозволяє нам зупинити час і подивитися йому в очі».

 

тицяй сюди!👇

 1944. Депортація кримських татар – 11 клас