"Бабин Яр: трагедія і пам'ять"

 

«Ніколи більше» стає більше, ніж гаслом: це молитва, обіцянка, клятва… ніколи більше не буде прославлятися підле, потворне, темне насильство".

         Через 82 роки  після трагедії Бабиного Яру ми спостерігаємо не менш страшні речі, живими свідками яких ми є. Понад 30 тисяч осіб стали жертвами злочинів нацистського режиму в перші дні розстрілів.

Бабин Яр – це не просто місце вбивства десятків тисяч євреїв, ромів, психічно хворих та всіх тих, хто також не відповідав "арійським стандартам".

        Бабин Яр мав стати німим нагадуванням про те, що такі трагедії не повинні повторитись. Але радянська влада робила все задля того, щоб замовчати, забути, стерти пам'ять про тих, що йшов туди в останню путь по вулиці Мельникова, про тих, хто в німому крику завмер на вулиці Оранжерейній.

       Довгі роки на місці вбивств не було ніякого пам'ятника. В середині 70-х років з'явився перший пам'ятник. У меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни» працює виставка «Бабин Яр».🔳

          ✔️КАЖУТЬ, ЩО коли вичерпуються ПАМ'ЯТЬ - ТРАГЕДІЇ повторюються, тому дуже  важливо проводити подібні заходи присвячені вшануванню пам’яті невинно вбитих тисячі людей через чиїсь  людиноненависницькі ідеології.

День миру

 Національне свято - День миру в Україні відзначається в другій декаді вересня. Свято встановлено Указом Президента України в 2002 році. Святкування Дня миру проходить спільно з ініціативами організаторів Міжнародного дня миру ООН.

З моменту здобуття суверенітету, мир для України, як найприродніше явище суспільного стану, був нормою життя. Над мирними громадянами не літали бомби, міни та снаряди. Поля засівалися й оралися переважно тільки сільськогосподарською технікою. Люди масово не гинули і не отримували каліцтв під шквалом осколків і кулеметних черг. Вони жили, будували плани і були зайняті своїми звичайними справами.

В Україні завжди поважали мир. Не раз підтверджували це, і навіть практикою високих державних ініціатив. Наприклад, відмовою від ядерної зброї, яка з легкістю зрівнювала шанси в разі нападу на країну будь-якого агресора. Люди не хвилювалися, адже територіальну цілісність і суверенітет держави "гарантували" найпотужніші і розвинені країни світу. США, Великобританія, Росія і т.д. Держава ніколи не дозволяла собі погрожувати війною своїм сусідам, більш того підтримувала тісні добросусідські відносини з усіма країнами.

Мирне життя українського суспільства завжди було просякнуто надіями і прагненнями до мирного добробуту. Звичайно ж будь-який соціум може містити в собі абсолютно різні погляди на шляхи до власного добробуту, проте народ України акцентував увагу саме на мирні шляхи вирішення цих завдань.

Згідно з Указом Президента України №100/2002 від 5 лютого 2002 року, в країні було засновано національне державне свято - День миру, яке щорічно відзначається 21 вересня. У цей день так само відзначається Міжнародний день миру, заснований ООН.

У 2014 році держава Україна зазнала військового вторгнення з боку Російської Федерації. Агресор стрімко анексував Кримський півострів і почав бойові дії на східних територіях Луганської і Донецької області. Були вбиті і покалічені тисячі українських громадян. Мільйони людей, з окупованних агресором українських територій, стали біженцями і вимушеними переселенцями. У лютому 2022 року агресор розпочав широкомасштабну війну, здійснюючи відкритий геноцид українського народу, знищуючи громадянську інфраструктуру, даючи ракетні удари по всій країні. Орди російських терористів ринули на нашу землю.

Включно по 2022 рік, жоден із днів в Україні не був "Днем миру" ... але мир обов’язково повернеться. Українське суспільство та українська армія працює над цим кожен день.

Як діяти, якщо навчальний заклад заміновано. Інструкції та правила евакуації

 https://nus.org.ua/news/yak-diyaty-yakshho-navchalnyj-zaklad-zaminovano-instruktsiyi-ta-pravyla-evakuatsiyi/

Над будинком Верховної Ради України у 1991 було піднято жовто-блакитний прапор

 

Це знаковий день для народу суверенної України. 4-го вересня 1991 року, після багаторічної окупації з боку промосковських послідовників більшовицького світу, які, як гриби чорної цвілі, що з’явилися на рештках гниючьої російської імперії, після болісних десятиліть нелюдського комуністичного терору, країна впевнено продовжила курс національного розвитку.

Це був ковток свободи. За це вже не відправляли в гулаги і в’язниці, не розстрілювали і не саджали до психдиспансерів, намагаючись знищити особистість медикаментозним шляхом. Жовто-блакитний прапор на будівлі найвищого законодавчого органу держави символізував початок нової епохи для понівеченої країни.

Не можна сказати, що адепти минаючього бандитсько-паразитичного режиму не намагалися зупинити українську спільноту, адже їм колись вдавалося загальмувати ці процеси. Та й зараз для багатьох народів ще живі збудовані ними перепони. Однак волелюбна українська нація відкинула поразку, відмовившись від спокуси стати покірливим поневоленим субпасіонариєм. Всі спроби лиходіїв виявилися марною тратою часу і ресурсів, а нащадки цих лиходіїв тепер переважно паразитують на тих, котрі ще залишаються пасивними до їх перепон, підштовхуючи їх у бідність, гібридну псевдомораль і використовуючи як сировину для вгамування своєї кривавої натури.

Долаючи створювані залишками посібників антилюдського минулого численні перешкоди, українське суспільство впевнено рухається вперед.

Саме час помітити, що далеко не всі народи у нашому світі покірні утопічним ідеологіям і порожнім кумирам з балалайкою у вигляді промовистого язика, що тішить слух оступачених людей. Україна явила в своїй сучасній історії масу доказів тому. Наприклад, у відповідь на всі перешкоди деяких кривавих вождів цього минулого з однієї сусідньої північної околиці нашого континенту, країна тільки прискорила свій рух до в цивілізованого міжнародного простору, залишаючи це минуле в могилі історії.

Будемо пам’ятати цей славний день і дякувати Господу Богу за те, що не позбавив народ розсудливості і здорового глузду, дав йому сил і терпіння, благословив його багатьма славними синами і доньками. Свобода там, де люди не ворогують з Богом, з життям, яке він дарує, де це життя не розмінюють на ганебне рабське існування, дурощі і хороводи навколо мертвих ідолів. "... де Дух Господній, там воля." (2 Кор. 3:17)