Рівно 2 роки тому – 24 лютого 2022 року – Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.

 

День Героїв Небесної Сотні

 

 

 Ми живемо у важкий час. Час боротьби нашого народу за незалежність держави Україна.

 32 роки українській державі. Але це лише мить, незначна частина нашого минулого. Одна за одною гортаються сторінки життя, біжить у далечінь загадкова дорога історії. Українське козацтво, Січові стрільці, Герої Крут, воїни ОУН – УПА, герої нашого часу – Небесна сотня, герої АТО, герої повномасштабної війни з росією. Усі вони змінювали історію України.

Ціною свого життя. Бо дуже любили Україну.

Адже,

Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не зможе.

                                                                                                     Д. Байрон

* Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас. 

                                                                                          Л. Костенко

Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!

                                                                                                В. Симоненко

 Рівно 11 років тому, 21 листопада 2013 року у Києві на Майдані Незалежності розпочались мітинги, демонстрації, студентські страйки.

Для чого люди вийшли на майдан?

Що їхні сонні душі розбудило?

Розвіявся густий-густий туман,

Що прикривав всю правду так грайливо…

Для чого мерзнем, нащо стоїмо?

Бо хочем Україну ми підняти!

Її «Європою» ми гордо назвемо

Бо вона гідна статус такий мати.

У всіх містах великих і малих,

У всіх куточках неньки України

Всі люди, всі від юних до старих

Пророчать позитивні й стрімкі зміни.

Тож не сидіть тихенько в стороні,

Не будьте ви до цих подій байдужі!

Бо знайте, ви сьогодні не одні!

А разом ми нестримні й справді дужі!

  На знак підтримки європейського вектора зовнішньої політики України, проти корупції, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення.

  На Майдані Незалежності люди почали збиратися близько 22:00 і до кінця доби учасників мітингу нараховувалось близько 1500 осіб. Прийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. 22 листопада кількість людей росте. Увечері відбувся мітинг, на який зібралося близько 3 – 5 тисяч людей.

 Ще зовсім недавно більшість молодих українців майже не виявляли активності, байдуже спостерігали за подіями в країні та світі з екранів телевізорів. Раптом відчуваємо небачений сплеск патріотизму серед молодих людей.

 

Поїхав у Київ, свободи хотів,

Втомився від постійного гніту,

Бажання було – захистити батьків 

І щасливо щоб жили діти. 

Кругом барикади, і пострілів звук, 

Тут борються кожну хвилину, 

І стяг синьо-жовтий узявши до рук, 

Пішов захищати країну. 

Не прагнув війни, стояв він за мир, 

За правду, за чесність, за волю, 

І саме за це політичний упир, 

У серце впустив йому кулю.

 

 Грудень. Масові протести продовжуються. З’являється міліція та посилені загони Беркуту. Б’ють журналістів, ухвалюють репресивні закони проти громадянських прав. У боротьбі Київ не один. В обласних і районних центрах також збираються люди на підтримку.

 Січень.  Штурм на Грушевського,  захоплення обласних та міських адміністрацій, масові арешти учасників протестних акцій.

 Лютий. Сутички під Кабміном, штурм Майдану, штурмують блокпости на Інститутській, снайпери розстрілюють майданівців. Готель «Україна» перетворився на лазарет для поранених, притулок майданівцям дає Михайлівський собор.

 Здається, це було вчора. Ми жили у мирній країні, що якось переживала тривалу, але не смертельну економічну кризу, скаржилася на несправедливість та тиранію, але була готова чекати аж доти, поки нарешті, не повезе із добрим царем.

 Сьогодні ми живемо у воюючій країні, зробила свій вибір і платить за нього великими рахунками. Людським життям. Майдан продовжується, країна кровоточить. На Сході точаться бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Але ми знаємо: ми – єдині, Україна – єдина.

 

Саме за це зараз на сході країни воюють наші земляки. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають Україну.

 21 лютого на Майдані відбулось прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали Небесною сотнею. Отже, «Небесна сотня» - це усі загиблі учасники акції протесту у грудні 2013 – лютому 2014. Під час прощання із загиблими лунала жалобна пісня «Гей, пливе кача…».

 

 

Запалюю свічку пам’яті. 

 Серед героїв Небесної сотні  є 20-річний хлопець, Сергій Нігоян, вірменин. Той, який рівно місяць до смерті своєї на Майдані читав уривок з поеми Т. Шевченка «Кавказ». «Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» А 22 січня на Грушевського в Сергія вистрелили свинцевою картеччю…

 

 Вже у сотні своїй небесній стоять вони на варті. По праву руку від Бога. Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І вмить останню віддали найдорожче, що мали – життя своє. За нас віддали. Аби ми жили… Долюбили за них, пісень за них доспівали.

 

«Небесна сотня» - ангели співають,

«Небесна сотня» - дзвони гомонять.

«Герої вічні, герої не вмирають,

Героям слава!» - мільйони голосять.

Ви не пішли, ви житимете вічно,

І не погасне пам’яті свіча.

На сторінках історії одвічно

Закарбувались ваші імена.

 Вічна шана і живий вогонь нашого серця тим, хто поклав душу й тіло за волю України. Молитвою вшануємо пам'ять про тих, хто не повернувся додому.

 

 6