Європейський День пам’яті жертв сталінізму і нацизму

 

 Декларація Європейського парламенту про проголошення 23 серпня Європейським днем пам’яті жертв сталінізму і нацизму:

• Європейський парламент,
• - Беручи до уваги Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про незастосування терміну давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства,
• - Беручи до уваги наступні статті Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основних свобод: Стаття 1 - Зобов’язання поважати права людини; Стаття 2 - Право на життя; Стаття 3 - Заборона катування і стаття 4 - Заборона рабства і примусової праці,
• - Беручи до уваги Резолюцію 1481 (2006) Ради Європи Парламентської Асамблеї про необхідність міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів,
• - Беручи до уваги Правило 116 своїх Правил процедури,

А. тоді як пакт Молотова-Ріббентропа від 23 серпня 1939 між Радянським Союзом і Німеччиною розділили Європу на дві сфери, що представляють інтерес за допомогою секретних додаткових протоколів,

B. тоді як масові депортації, вбивства і полон вчинені в контексті актів агресії з боку сталінізму і нацизму потрапляють в категорію військових злочинів і злочинів проти людяності,

С. в той час як, відповідно до норм міжнародного права, законодавчі обмеження не застосовуються до воєнних злочинів і злочинів проти людяності,

D. в той час як вплив і значення радянського ладу і окупації, а також для громадян посткомуністичних держав мало відомі в Європі,

Е. в той час як стаття 3 Постанова № 1904/2006 / ЄС Європейського Парламенту та Ради від 12 грудня 2006 року встановлює на період з 2007 до 2013 року програму «Європа для громадян», щоб сприяти активності європейського громадянства (1) вимагає підтримки для дії програми «Активної Європейської Пам’яті», призначеної для запобігання будь-якого повторення злочинів нацизму і сталінізму,

1. пропонує 23 серпня оголосити Європейським днем пам’яті жертв сталінізму і нацизму, в цілях збереження пам’яті про жертви масових депортацій і знищень, і в той же час вкорінення і зміцнення демократії, зміцнення миру і стабільності на європейському континенті;

2. доручає своєму Голові направити цю декларацію, до парламентів держав-членів.

День Державного Прапора України

 

День Конституції України

 28 червня 1996 Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України - першу Конституцію незалежної української держави.

Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі всю ніч з 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту - про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.

Прийняття конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.

Прийняття конституції було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Дана конституція діє і сьогодні.

Відповідно до Конституції, день прийняття Основного Закону є державним святом - Днем Конституції України.

Вишиванка - генетичний код нації

 

Вона всім українцям до лиця –

Вигадливо-пастельна чи барвиста…
Дівчатам милим, хлопцям-молодцям.
Довершена, принадна, промениста!

Не всім під силу праця – вишиття.
Хвала рукам і шана за терпіння…
Бо з молитов, гадок про майбуття
Прийшло у світ незвичне це творіння!

Символіка, що йшла через роки,
Щоб стати добрим оберегом-спадком.
Оте тепло дбайливої руки,
Що гріє сивочубого й малятка.

Її шануймо всюди й повсякчас.
У горі й радості, в блаженстві й лихолітті,
Бо вишиванка всіх єднає нас,
Вкраїнців, що розкидані по світі!

Депортація кримськотатарського народу. Історія геноциду

 Депортація кримських татар 18–20 травня 1944 року - один із найстрашніших прикладів злочинів радянської влади, вчинених нею під час Другої світової війни.

Планування депортації розпочалося ще до вигнання нацистів із Криму. Так, 22 квітня в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. Попри те, що представники кримськотатарського народу воювали в лавах Червоної армії і брали активну участь у партизанському русі. 

Кримських татар, що воювали в частинах Червоної армії, після демобілізації також піддали депортації. Звинувачення щодо депортованих народів СРСР були розвінчані самим КДБ СРСР під час перебудови.

10 травня Берія в листі до Сталіна повторив попередній закид, додавши до нього “зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу” та “небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу”. Також в листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану.

11 травня 1944 року було ухвалено цілком таємну постанову Державного комітету оборони № 5859сс “Про кримських татар”. У ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів “масового дезертирства” кримських татар не існувало, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.

День матері - це одне з самих зворушливих свят

 День матері - це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.

Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.

В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість.

В 2023 році День матері в Україні припадає на 14 травня.

Україна 9 травня відзначатиме День Європи

 

Президент Володимир Зеленський підписав указ №266/2023, який запроваджує в Україні святкування Дня Європи 9 травня.

"Усвідомлюючи європейську ідентичність Українського народу, з метою зміцнення єдності народів Європи, забезпечення миру, безпеки й стабільності на Європейському континенті, засвідчуючи відданість ідеалам та цінностям демократії, підтримуючи ініціативи молодіжних та інших громадських об’єднань, постановляю установити в Україні День Європи, який відзначати щороку 9 травня спільно з державами Європейського Союзу", - йдеться в документі.

Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Також Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт, яким пропонує зробити 8 травня Днем памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

"Ми повертаємо нашій державі чесну історію без ідеологічних домішок. Саме 8 травня більшість народів світу згадує велич перемоги над нацизмом. Саме 8 травня світ вшановує памʼять усіх, чиї життя забрала та війна. Саме 8 травня набрав чинності Акт про беззастережну капітуляцію вермахту. Сьогодні я подав до Верховної Ради України законопроект, яким пропонується встановити 8 травня Днем памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років", - сказав Зеленський у відеозверненні.

https://mega.nz/file/rfo3BCyA#DnFadwHWU--At3KwqXpXM6JL-_LuTKT7LjjSTIOu4G8

Україна в роки Другої світової війни (1939-1945)

 Український інститут національної пам’яті до Дня пам’яті та примирення та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні підготував набір карток “Україна в роки Другої світової війни (1939–1945)”. 

---

Картки містять інформацію про Україну часів Другої світової війни. Про ціну, яку заплатили українці в боротьбі з нацизмом, перебуваючи не тільки в Червоній армії, а й у лавах Об’єднаних Націй. Матеріали розкривають тему злочинів проти людяності обох тоталітарних систем – сталінської комуністичної та гітлерівської нацистської. Також йдеться про Український визвольний рух, тактику “випаленої землі”, остарбайтерів, Голокост та інше.

Листівки мають сучасну інтерактивну форму – доповнені QR кодами, а також звуковим рядом . Це сприятиме кращому розумінню, засвоєнню та запам’ятовуванню інформації про український вимір Другої світової.

В умовах сучасної інформаційної агресії особливо гостро стоїть питання унеможливити спекулювання фактами історичного минулого. Зокрема, тема Другої світової донині залишається чи не найбільш дражливою в нашому суспільстві. Історична пам’ять українців про ту війну досі не позбавлена ідеологічних нашарувань і радянських міфів. Вона є полем боротьби не тільки за минуле, а й майбутнє.

... Пів світу плаче, пів світу скаче...

Таке життя...
Хтось в камуфляжі, а хтось в ВЕРСАЧЕ...
Не відкриття...
Хтось помирає, хтось заробляє...
На цій війні...

Отут вже кожен сам обирає...
Що у ціні.
Для когось воля щаслива доля...
Для когось страх...
Хтось в повен зріст посеред поля...
Хтось по ярах...
Хтось мовчки робить не горлопанить...
Хтось лиш кричить...
Один лікує, а інший ранить...
Коли мовчить.
Хтось розуміє, хтось не уміє...
Пізнати суть...
Хтось геть заслабне, а хтось зміцніє...
Пройшовши путь...
Комусь для щастя достатньо промінь...
Комусь ввесь світ...
Когось потопить весняна повінь...
Хтось зробить пліт.
Для когось в радість зустріти старість...
Дожити день...
Хтось вірить в долю, а хтось в реальність...
Одну лишень...
І всі звемося людьми неначе...
Не відкриття...
Пів світу плаче, пів світу скаче...
Таке життя.

Галина Момот (26.04.2023.)

Все реакции:

11

Чорнобильська трагедія: пам`ять як попередження на майбутнє

    6 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії. 

    На той час керівництво Радянського Союзу проголосили гласність і відкритість. Однак, надзвичайна ситуація на ЧАЕС засвідчила фальшивість гасел. Розуміючи, що екологічна катастрофа такого масштабу матиме негативні наслідки для комуністичного режиму, керівництво СРСР обрало курс на її замовчування. Уся інформація про Чорнобильську катастрофу одразу опинилася під ідеологічним контролем КПРС і КГБ.

    Чорнобильська катастрофа стала одним із каталізаторів розпаду СРСР. Спроби Москви приховати правду про її наслідки, недостатні заходи безпеки і допомоги потерпілим похитнули віру в “гуманність” комуністичної ідеї навіть у найлояльніших прихильників. Радянська влада продемонструвала кричущу безвідповідальність за долі людей. 

    Перше офіційне місцеве повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС зʼявилося лише через 36 годин – опівдні 27 квітня на припʼятському радіо оголосили про “тимчасову евакуацію” мешканців Припʼяті – найближчого до ЧАЕС міста з населенням близько 50 тисяч.  Місто розділили на 5 секторів. У кожному призначили відповідальних. Працівники штабу обійшли квартири. Рекомендували зачиняти вікна, балкони, вимкнути електроприлади, перекрити воду та газ і взяти з собою особисті речі, цінності, документи та продукти харчування на перший час. Інші речі, наприклад, посуд і дитячі іграшки, а також свійських тварин вивозити не дозволили. Зі спогадів Людмили Харитонової: “Трагічним було прощання з домашніми тваринами: котами, собаками. Кицьки, витягнувши хвости, заглядали в очі людям, нявчали, собаки вили, прориваючись до автобусів. Але брати тварин категорично заборонялося. В них була дуже радіоактивна шерсть”.

     Аби  зменшити кількість багажу та не викликати ажіотаж, людям сказали, що за три дні вони зможуть повернутися додому. О 13:50 жителі зібралися біля під'їздів будинків, а від 14-ї почали прибувати автобуси. О 16:30 евакуацію населення з міста закінчили. Вивезли 44,5 тис осіб. У Прип’яті залишилося 5 тис, які були залучені до невідкладних робіт. Увечері 1 травня вітер з Чорнобиля повернув на Київ. У місті почав стрімко підвищуватися радіаційний фон.

    Трагедією, і, навіть, державним злочином стало те, що з метою  «показухи» - буцімто ніякої небезпеки радіації немає, партійне керівництво СРСР не скасувало першотравневу демонстрацію. На Хрещатик за п’ять днів після аварії вивели сотні тисяч людей, в тому числі школярів. Наступного дня всі газети рясніли парадними повідомленнями.

    Лише 2-го травня радянське керівництво ухвалило рішення про евакуацію населення з 30- и кілометрової зони навколо Чорнобильської атомної станції – на 6-й день після аварії.

    До 6 травня евакуювали понад 115 тисяч людей із 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС. Від радіації ця територія постраждала найбільше. Пізніше її назвали Чорнобильською зоною відчуження, до якої увійшли північ Поліського та Іванківського району Київської області (там розташована електростанція, міста Чорнобиль і Припʼять), а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю. Сотні невеликих селищ, що опинилися в епіцентрі забруднення, зрівняли з землею бульдозерами. Більшість людей виселяли до сусідніх районів Київської області. Для працівників ЧАЕС та їхніх сімей наприкінці 1986 року почали будувати наймолодше місто України – Славутич. Спорудження завершили в рекордно короткі терміни – перші мешканці оселилися в 1987–1988 роках.

    У повідомленні КГБ вказується, що станом на 8:00 годину 28 квітня рівень радіації на 3-му і 4-му енергоблоках становив 1000–2600 мікрорентген на секунду, а на окремих ділянках міста – 30–160. У цьому місці на документі Володимир Щербицький зробив свою, тепер вже відому, примітку – “Що це позначає?”. Це промовисто свідчить про те, що навіть найвищі посадові особи до кінця не усвідомлювали небезпеки. 

    На ліквідаційні роботи відразу кинули військовослужбовців. Першими на місце катастрофи прибули кілька десятків солдат і офіцерів полку Цивільної оборони Київського військового округу із приладами радіаційної розвідки й армійським комплектом дезактивації техніки, мобільний загін хімічних військ та окрема рота радіаційної та хімічної розвідки. Загалом у ліквідаційних роботах брали участь військові хімічних, авіаційних, інженерних, прикордонних родів, медичні частини Міністерства оборони СРСР, Цивільної оборони (ЦО) та МВС СРСР.

    Влітку залучили військових запасу та вільнонайманих. За неповними даними, участь у ліквідації наслідків брали 600 тисяч осіб. Через опромінення багато з них захворіли. Пожежні прибували “з голими руками”, без жодних засобів захисту, приміром спеціальних ізолюючих протигазів, через що радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи. Саме вони зупинили ще одну потенційну катастрофу – водневий вибух.

Сумарна активність радіоізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі. Опромінилися майже 8,5 мільйони людей.

Українська діаспора після аварії на ЧАЕС виявила високу громадянську позицію та активність у світі. Вона організовувала демонстрації, готувала звернення до урядів західних держав, збирала матеріали про трагедію. Закордонний провід Української головної визвольної ради у вересні 1986 року доклав значних зусиль, аби питання Чорнобиля внести на розгляд ООН. 

    Які висновки має зробити людство із чорнобильської трагедії? Перш за все, це – відповідальність, адже «мирний атом» виявився вже й не таким «мирним» і безпечним, а, значить, має бути підконтрольний людині із усіма можливими наслідками, і бути технологічно прогнозованим. А суспільство та відповідні державні інституції мають бути готовими у «винятковому режимі» до можливих нештатних ситуацій .

    Українська нація, із шаною згадують героїчний подвиг ліквідаторів аварії на ЧАЕС, наших співвітчизників які першими вступили в нерівний двобій із цією жорстокою зброєю, яка здатна вмить буквально випалити усе живе… Певна необізнаність та непоінформованість ліквідаторів про катастрофічні наслідки радіаційного випромінювання для людського здоров`я стали фатальними для багатьох з них… Але це не зупинило наших військових, медиків, правоохоронців першими прийняти на себе цей страшний вогонь небезпеки…іноді – ціною власного життя.   

    Дякуємо за подвиг, і вічна пам`ять героям, що віддали своє життя у боротьбі з цією техногенною катастрофою!

І пам`ятаймо, що людське життя – безцінне, і будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.

 Цей дощ – як душ … Цей дощ – як душ…

Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов’їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.

Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.

В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник…

Ліна Костенко. 2019