неділя, 26 березня 2023 р.
понеділок, 13 березня 2023 р.
Проголошення Карпатської України - березень 1939
Внаслідок розпаду Чехо-Словаччини ввечері 14 березня Августин Волошин проголосив Карпатську Україну незалежною державою. Це рішення було закріплене на засіданні Сойму Карпатської України 15 березня 1939 р., який таємним голосуванням обрав президентом А. Волошина та затвердив державні символи (синьо-жовтий прапор, гімн «Ще не вмерла Україна» та тризуб св. Володимира Великого у сполученні з крайовим гербом Закарпаття).
Утім, того ж дня угорські війська розпочали загальний наступ на всій території щойно проголошеної української держави. Уряд Карпатської України разом із новообраним президентом А. Волошиним змушені були залишити свою країну та емігрувати в Європу. Уранці 15 березня 1939 р. військовий міністр уряду Карпатської України Степан Клочурак видав наказ про створення збройних сил незалежної держави – Національної Оборони Карпатської України на чолі з полковником Сергієм Єфремовим, та призначено Генеральний військовий штаб у складі 11 чоловік на чолі з полковником Михайлом Колодзінським. Того ж дня оголосили мобілізаційне звернення до населення Карпатської України. Карпатська Січ стала базою для формування збройних сил краю. Найбільш кровопролитні бої з угорськими військами відбулися на Хустському відтинку фронту, кульмінацією яких став бій на Красному полі 16 березня 1939 р. Тут карпатські січовики разом з українцями чехо-словацької армії та студентська молодь зі Севлюської учительської семінарії організували оборону проти регулярної угорської армії з танками, літаками, артилерією та важкою зброєю. Їхня героїчна і самовіддана оборона забезпечила проведення історичної сесії Сойму Карпатської України, що затвердила незалежну державу. Загалом під час окупації території Закарпаття угорськими військами збройні сили Карпатської України провели близько 22 великих і малих боїв. Утрати січовиків у них становили від 1 до 1,5 тис. осіб убитими і зниклих безвісти. 4,5 тис. патріотів стали жертвами угорського терору після поразки Карпатської України, решта залишила окуповану територію рідного краю або розпочала партизанську боротьбу. За офіційною статистикою, угорська армія впродовж бойовий дій у Карпатській Україні втратила 72 вбитих, 163 поранених, 4 зниклих безвісти і 2 полонених. 18 березня 1939 р. територію Карпатської України окупували угорські війська, які на всіх карпатських перевалах дійшли до польського кордону.понеділок, 6 березня 2023 р.
понеділок, 20 лютого 2023 р.
неділя, 19 лютого 2023 р.
19 лютого –День Державного Герба України
Державний Герб України був на щиті великих князів Київської Русі! Тризуб є символом волі й незламності українського народу, а також влади на суші та на морі! Українці, ми знаємо хто ми є та чого варті, а тому жодна орда зі сходу не здатна покорити вільний народ! Так було і так буде! З Днем Державного Герба України!
середа, 8 лютого 2023 р.
понеділок, 6 лютого 2023 р.
Електронний контент дидактичного забезпечення професійної підготовки
ПРОФЕСІЙНО-ТЕОРЕТИЧНА ПІДГОТОВКА
ПРОФЕСІЙНО-ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА
ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ПІДГОТОВКА
ВИХОВНА РОБОТА ТА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НАВЧАЛЬНІ ФІЛЬМИ
четвер, 2 лютого 2023 р.
6 лютого День нетерпимого ставлення до операцій які калічать жіночі статеві органи
Операції, які калічать жіночі статеви органи включають в себе всі процедури, спрямовані на зміну або нанесення каліцтв жіночим геніталій в немедичних цілях. Ця практика визнана порушенням прав жінок і дівчаток на міжнародному рівні. Вона відображає глибоку вкорінену нерівність між статями і являє собою крайню форму дискримінації жінок і дівчаток.
Подібна практика також порушує їх права на здоров’я, безпеку і фізичну недоторканність, право на свободу від катувань та жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження, а також право на життя в разі, коли ці операції призводять до смерті.
Хоча практика нанесення каліцтв жіночим геніталіям зосереджена головним чином в 29 країнах Африки і Близького Сходу, проте, вона являє собою універсальну проблему, котра також стоїть перед деякими країнами Азії та Латинської Америки. Руйнуючі операції на жіночих статевих органах продовжують здійснювати в деяких громадах іммігрантів, що проживають в Західній Європі, Північній Америці, Австралії та Нової Зеландії.
Хоча практика руйнуючих операцій на жіночих статевих органах зберігалася протягом більш ніж тисячі років, програмні дані свідчать про те, що її можна викорінити «протягом життя одного покоління». Фонд ООН в області народонаселення (ЮНФПА) спільно з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) здійснює найбільшу глобальну програму по прискоренню відмови від нанесення каліцтв жіночим статевим органам. В даний час ця програма охоплює 17 африканських країн, і також підтримує регіональні і глобальні ініціативи.
20 грудня 2012 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію A/RES/67/146 в якій вона «закликає держави, систему Організації Об’єднаних Націй, громадянське суспільство і всі зацікавлені сторони і далі відзначати 6 лютого як Міжнародний день нетерпимого ставлення до операцій, які калічать жіночі статеві органи і в цей день проводити інформаційно-просвітницькі кампанії і вживати конкретних заходів по боротьбі з практикою руйнуючих операцій на жіночих статевих органах».
У грудні 2014 року Генеральна Асамблея ООН прийняла без голосування резолюцію A/RES/69/150 «Активізація глобальних зусиль з метою викорінення практики руйнуючих операцій на жіночих статевих органах» із закликом до держав-членів розробляти, підтримувати і здійснювати всеосяжні і комплексні стратегії для запобігання таких операцій на жіночих статевих органах, включаючи навчання медичного персоналу, соціальних працівників та громадських і релігійних лідерів з тим, щоб надати їм можливість надавати компетентні, допоміжні послуги та допомогу жінкам і дівчаткам, які піддаються ризику або які перенесли подібні операції. Резолюція також визнає необхідність активізації зусиль по ліквідації цих операцій, і в зв’язку з цим, закликає приділити належну увагу цій проблемі при розробці порядку денного в галузі розвитку на період після 2015 р
пʼятниця, 27 січня 2023 р.
Бій під Крутами, його причини та наслідки.
Сторінки історії, які потрібно знати і пам'ятати.
29 січня 1918 року відбувся бій біля залізничної станції Крути (між Бахмачем і Ніжиним) між українськими військами (у складі: 20 старшин, близько 500 юнкерів 1-ї Київської юнацької школи імені Б.Хмельницького, близко 150 чол. 1-ї сотні Студентського куреня, який було сформовано із добровольців-студентів Українського народного університету, Університету Св. Володимира, гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком, 80 добровольців із підрозділів місцевого Вільного Козацтва під загальним керівництвом сотника А.Гончаренка) й угрупуванням більшовицької армії (чисельністю близько 5600 чол., сформоване із солдат-росіян, московських і брянських червоноармійців, балтійських матросів), яке вело наступ на Київ.
Загальні втрати українців у цьому бою – 250 чол., із них втрати в студентській сотні – близько 80 чол. (27 розстріляно, 10-12 убитих у бою, 35-40 поранених, 7 полонених).
5 січня 1918 р. на зборах студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира та Українського народного університету було створено Помічний Студентський Курінь (студентський курінь Січових Стрільців), командир - сотник Андрій Омельченко. Крім студентів цих університетів до складу куреня також вступили учні старших класів української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства м. Києва. Таким чином вдалося сформувати дві сотні.
Перша сотня Студентського куреня 27 січня 1918 р. вибула на станцію Бахмач для підсилення українського гарнізону, що там перебував. Ця сотня разом з чотирма сотнями 1-ї Київської юнацької (юнкерської) школи (старших курсів) імені Богдана Хмельницького та загоном Вільного Козацтва (80 добровольців) взяла участь в обороні станції Крути.
Великим успіхом цього бою було саме затримки просування російських військ на Київ, що дало змогу УНР підписати Берестейський мир, що врятувало Україну від поглинення її радянською Росією.
Л.Троцький всіляко намагався затягти переговори бажаючи виграти час, щоб завершити захоплення більшої частини території України, включаючи її столицю м. Київ, що дало б можливість замінити делегацію УНР делегацією проголошеної наприкінці грудня 1917 р. радянської України.
Берестейський мир 1918 р. – перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-1918 рр., підписаний 27 січня (9 лютого) 1918 р. у м. Бересті (м. Брест, м. Брест-Литовськ).
Берестейський мир – мирна угода між Українською Народною Республікою, з одного боку, та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією – з другого. Ініціатива у мирних переговорах з Німеччиною та її союзниками належала радянській Росії.
3 грудня 1917 р. м. Москва звернулася з відповідною пропозицією до м. Берліна, 15 грудня 1917 р. обидві сторони уклали перемир'я, після чого в штабі німецьких військ у м. Брест-Литовську почалися мирні переговори. Лінія фронту проходила по території УНР, і Українська Центральна Рада мала визначити своє ставлення до них.
На нараді керівників провідних партій – есерів і соціал-демократів – було визначено делегацію УНР у складі прем'єр-міністра В.Голубовича (голова), М.Левитського, М.Любинського, М.Полоза і О.Севрюка.
1 січня 1918 р. делегація прибула у м. Брест-Литовськ і поставила питання про свою участь у переговорах, наполягаючи на самостійному статусі. Від імені Четверного союзу міністр закордонних справ Австро-Угорщини О.Чернін заявив про визнання делегації УНР повноправним учасником переговорів. Формальне визнання УНР як самостійної держави союзники відкладали до моменту укладення мирного договору.
Л.Троцький наполіг на перерві у переговорах до кінця січня 1918 р. Російська сторона повинна була визначити, як поставитися до тяжких умов миру, включаючи великі територіальні втрати, які висунули союзники. Крім того, затягуючи переговори, Раднарком бажав виграти час, щоб завершити захоплення більшої частини території України, включаючи її столицю м. Київ, що дало б можливість замінити делегацію УНР делегацією проголошеної наприкінці грудня 1917 р. радянської України.
Після відновлення переговорів 1 лютого 1918 р. Л.Троцький заявив, що в складі російської делегації перебувають представники українського радянського уряду Ю.Медведєв і В.Шахрай. Він повідомив, що більша частина України контролюється цим урядом, а тому укладений мирний договір не можна розглядати як мир з УНР.
У відповідь виконувач обов'язків голови делегації УНР О.Севрюк ознайомив присутніх із текстом IV Універсалу УЦР і зажадав формального визнання УНР цілком самостійною, ні від кого не залежною державою.
О.Чернін від імені Четверного союзу заявив, що є всі підстави визнати УНР суверенною державою, яка може самостійно укладати міжнародні договори.
У Німеччині й Австро-Угорщині продовольча проблема була дуже гострою, і договір з Україною міг певною мірою поліпшити становище.
Заради укладення миру з УНР обидві держави давали згоду на передачу їй Холмщини з Підляшшям і на виділення західноукраїнських земель у складі Австро-Угорщини в окремий коронний край.
На відміну від укладеного пізніше (3 березня 1918 р.) мирного договору з Росією, договір між Україною і Четверним союзом не містив у собі пунктів, принизливих або тяжких для УНР. Сторони відмовлялися від взаємних претензій стосовно відшкодування збитків, спричинених війною, обмінювалися військовополоненими і зобов'язувалися відновити взаємні економічні відносини. Додатковими умовами договору були збройна допомога УНР для боротьби з більшовиками та позика їй у сумі мільярда карбованців. Зобов'язання УНР були цілком конкретними: за першу половину 1918 р. поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2750 тис. пудів м'яса (живою вагою), іншу сільськогосподарську продукцію і промислову сировину.
За умовами договору, укладеного з Росією 3 березня 1918 р., Раднарком зобов'язувався визнати законність уряду УЦР на території України і укладений ним договір із країнами Четверного союзу, Росія повинна була негайно вивести свої війська з УНР, припинити будь-яку агітацію і пропаганду проти уряду, громад та установ УНР, укласти з нею мирний договір.
Договір від 9 лютого 1918 р. врятував Україну від поглинення її радянською Росією.
Делегація Четверного союзу 10 лютого 1918 р. звернулася до радянської сторони з категоричною вимогою підписати договір. Німецькі війська почали готуватися до наступу по всьому фронту від Балтики до Карпат. ВЦВК і Раднарком 24 лютого 1918 р. прийняли продиктовані умови.
Але постала молода УНР внаслідок безвідповідальної воєнної політики соціалістів виявилася оточеною вогненним ворожим кільцем. Ідея будівництва армії і флоту на принципах народної міліції фактично знищила могутнє, регулярне і загартоване війною військо УНР – його розігнала тривала соціалістична демагогія „про шкідливість постійної армії”.
Державотворча діяльність УЦР наштовхувалася на низку перешкод, головними серед яких з кінця 1917 р. стали: більшовицька агресія проти України, незавершеність Першої світової війни 1914-1918 рр., падіння авторитету влади і держави.
У таких умовах Центральній Раді довелося вести війну з більшовиками і одночасно вести мирні переговори з представниками Четверного Союзу в м. Бересті, а після підписання мирного договору 27.1(9.2).1918 р. звернутися до німців та австрійців за військовою допомогою.
Звільнивши з допомогою іноземних військ територію України від більшовиків, УЦР потрапила у залежність від німецького та австрійського військового командування.
Спроби діячів Ради продовжувати ліводемократичний курс, накреслений III і IV Універсалами, викликали невдоволення і роздратування окупаційного командування, що дозволило правим консервативним силам здійснити 29 квітня 1918 р. державний переворот. “Грамотою до всього українського народу”, підписаною П.Скоропадським, УЦР була розпущена, а видані нею закони скасовані.
На цьому завершився період існування Центральної Ради – з 7 березня 1917 р. до 29 квітня 1918 р., тобто впродовж 13 з половиною місяців Центральна Рада пережила разом з усією Україною величезну еволюцію – від підданства – через автономію – до незалежної Української держави. Вона добилася визнання прав українського народу на свою державу, свою культуру, свою мову.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Перший урок у новому навчальному році темі «Мова гідності».
Хочете швидко та цікаво перевірити, студенти засвоїли тему «Мова гідності» ? У Classtime вже чекає готове інтерактивне опитування! Інтер...
-
🗺 6 березня 2003 року Верховна Рада ухвалила Закон України "Про Державний Гімн України". ✅ Стаття 1 цього закону гово...
-
Провірте свої знання https://www.classtime.com/code/JKDDNY 😀 https://shotam.info/lovelas-modnyk-ta-zirka-vechirok-12-faktiv-zapytan-pro-s...
-
Євроінтеграція — це світогляд. Нетерпимість до корупції (не тільки не брати, але й не давати хабарів) рівність прав і можливостей жінок та ч...
