Внаслідок розпаду Чехо-Словаччини ввечері 14 березня Августин Волошин проголосив Карпатську Україну незалежною державою. Це рішення було закріплене на засіданні Сойму Карпатської України 15 березня 1939 р., який таємним голосуванням обрав президентом А. Волошина та затвердив державні символи (синьо-жовтий прапор, гімн «Ще не вмерла Україна» та тризуб св. Володимира Великого у сполученні з крайовим гербом Закарпаття).
Утім, того ж дня угорські війська розпочали загальний наступ на всій території щойно проголошеної української держави. Уряд Карпатської України разом із новообраним президентом А. Волошиним змушені були залишити свою країну та емігрувати в Європу.
Уранці 15 березня 1939 р. військовий міністр уряду Карпатської України Степан Клочурак видав наказ про створення збройних сил незалежної держави – Національної Оборони Карпатської України на чолі з полковником Сергієм Єфремовим, та призначено Генеральний військовий штаб у складі 11 чоловік на чолі з полковником Михайлом Колодзінським. Того ж дня оголосили мобілізаційне звернення до населення Карпатської України. Карпатська Січ стала базою для формування збройних сил краю.
Найбільш кровопролитні бої з угорськими військами відбулися на Хустському відтинку фронту, кульмінацією яких став бій на Красному полі 16 березня 1939 р. Тут карпатські січовики разом з українцями чехо-словацької армії та студентська молодь зі Севлюської учительської семінарії організували оборону проти регулярної угорської армії з танками, літаками, артилерією та важкою зброєю. Їхня героїчна і самовіддана оборона забезпечила проведення історичної сесії Сойму Карпатської України, що затвердила незалежну державу.
Загалом під час окупації території Закарпаття угорськими військами збройні сили Карпатської України провели близько 22 великих і малих боїв. Утрати січовиків у них становили від 1 до 1,5 тис. осіб убитими і зниклих безвісти. 4,5 тис. патріотів стали жертвами угорського терору після поразки Карпатської України, решта залишила окуповану територію рідного краю або розпочала партизанську боротьбу. За офіційною статистикою, угорська армія впродовж бойовий дій у Карпатській Україні втратила 72 вбитих, 163 поранених, 4 зниклих безвісти і 2 полонених. 18 березня 1939 р. територію Карпатської України окупували угорські війська, які на всіх карпатських перевалах дійшли до польського кордону.
