🕯🫡🔱29 січня 1918 року на станції Крути у Чернігівській області кілька сотень українських юнаків вийшли на смертельний двобій з московсько-більшовицькою ордою, яка переважала і кількістю, і озброєнням.

Як свідчать історичні дані, у січні 1918 року Українська Народна Республіка, яка виникла на руїнах російської імперії, опинилась у смертельній небезпеці: у Києві розпочалося більшовицьке повстання, а з півночі заколотникам допомагають «брати» – російські червоноармійці.

29 січня вони були вже за 130 кілометрів від Києва – неподалік залізничної станції Крути. Українське військове командування, яке очікувало основного наступу більшовиків не Бахмача, а з полтавського напрямку і спрямувало туди основні сили, розгублене: боєздатної армії, яка б чинила росіянам гідний опір, не було.

📰Київські газети тоді писали: «Існувати Україні як державі залишилися лічені дні: ми у ворожому оточенні – не сьогодні-завтра п’яна більшовицька солдатня буде вештатись київськими вулицями».

Тоді уряду УНР допомогли молоді українці – студенти й гімназисти: на зборах студентів Київського університету святого Володимира створили курінь Січових Стрільців, який на шпальтах київських газет оприлюднює звернення до українського студентства. У ньому, зокрема, йшлося:

💬«Треба за всяку ціну спинити той похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічного занепаду. Кому, як не нам, перепинити більшовикам шлях на Київ».

💬«Це був дуже тяжкий відступ. Набоїв ставало щораз менше. У багатьох наших стрільців рушниці перегрілися і перестали стріляти. Вони, як і менш досвідчені стрільці, віддавали набої кращим стрільцям, а самі вдягали на рушницю багнет, як єдину останню зброю, і понуро відступали під кулями ворога, що наступав зі всіх сторін» —Так пізніше писав про бій під Крутами київський студент Левко Лукасевич.

Після запеклого багатогодинного бою, користуючись присмерком, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які перебували у резерві, під час відступу потрапили у полон. Наступного дня вони були розстріляні або замордовані.

Незважаючи на нерівність сил, ця битва призвела до затримки російського наступу на кілька днів, що дозволило українській делегації укласти Берестейський мирний договір з державами Четверного союзу, який тоді врятував молоду українську державність.

Утрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих, за сучасними підрахунками. Серед них – 37–39 вбитих у бою та розстріляних студентів i гімназистів. На сьогодні вiдомi прізвища 20 з них. Це студенти Народного університету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти університету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гімназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).

🕯Загиблих студентів і гімназистів перевезли до Києва, де 19 березня 1918 року урочисто поховали на Аскольдовій могилі.

В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

🕯Пам'ятаймо про їхній подвиг! Герої не вмирають!

🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

Міжнародний День пам'яті жертв Голокосту

Зло проти людства завжди має бути покаране.

80 років тому солдати Першого Українського фронту визволили вʼязнів найбільшого нацистського табору смерті «Аушвіц-Біркенау». Саме це місце стало ареною для страти сотень тисяч представників єврейського народу. Місцем, де торжествувала смерть.

Мільйони невинних життів по всій Європі відібрали на догоду нацистському режиму на чолі з Гітлером. Політика нетерпимості позбавила світ тисяч нових митців, поетів, учених, лікарів…

Ми бережемо пам’ять про закатовані душі євреїв, бо на власному досвіді впевнилися, якою страшною та смертоносною є практика геноцидів. Наші предки пережили Голодомор, «червоний терор», сталінський режим та жахіття Другої світової війни. Нашому поколінню випало боротися проти російського імперіалізму, який не має співчуття, гідності та честі.

Світ не повинен забути мільйони загублених унаслідок Голокосту доль. 

🤝22 січня 1919 року відбулося проголошення Акта злуки Української Народної Республіки із Західно-Українською Народною Республікою.

🗺

Революційні події у Наддніпрянській Україні, проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині. В умовах розпаду Австро-Угорщини тамтешні українці отримали можливість реалізувати своє право на самовизначення. 1 листопада 1918 року у Львові відбувся листопадовий чин, після чого відбулося проголошення ЗУНР. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. На зустріч із гетьманом Павлом Скоропадським у Київ вирушила галицька делегація. Гетьман обіцяв оперативно відреагувати на прохання галичан: надати ЗУНР зброю, продовольчу і фінансову допомогу, спрямувати в Галичину загін Січових стрільців Євгена Коновальця, який мав допомогти галичанам у боротьбі з поляками. Утім, в цей час владу в Україні перебрала на себе Директорія і переговори про об’єднання продовжилися вже з її представниками.

Їх наслідком стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові “передвступного” договору  між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну велику державу. А вже 3 січня 1919 року Українська національна рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу. Для продовження переговорів з урядом УНР сформували делегацію у складі 65 осіб, яку очолював Лев Бачинський.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.

За законом “Про форму влади на Україні” від 28 січня 1919 року голова Української національної ради ЗУНР Євген Петрушевич мав увійти до складу Директорії УНР. ЗУНР отримала нову назву Західна область Української Народної Республіки (далі – ЗОУНР). Їй гарантувалася територіальна автономія. Гербом ЗОУНР став тризуб замість лева. Державного секретаря закордонних справ ЗОУНР Лонгина Цегельського призначили першим заступником міністра закордонних справ УНР.

Остаточно врегулювати всі питання, пов’язані зі створенням єдиної української держави повинні були Установчі збори. Утім, завершити цей процес завадила більшовицька окупація .

Сьогодні день обіймів.

Доброго ранку! А сьогодні у всесвітньому календарі -  Міжнародний День обіймів (International Hug Day) вперше він був запропонований у США. Його заснував Кевін Заборні 21 січня 1986 року в місті Каро, штат Мічиган. 
Заборні вважав, що люди часто стримують свої емоції, а прості жести, як-от обійми, можуть покращити їхнє самопочуття. І допомогти бути більш людяними. Цей день був спеціально обраний між Різдвяними та новорічними святами, коли люди можуть відчувати спад настрою - після закінчення інтенсивного святкового періоду. Є ще версія – що свято запропонував власник крамниці сувенірів – який хотів покращити покупцям настрій.
За третьою версією – це був священник, що думав зробити парафіян ближчими та добрішими.
Хоч, напевно, вже й неважливо, хто був ініціатором свята.

Нехай сьогодні та й завжди у нас буде можливість теплих обіймів🥰.

Всенародні збори українців Закарпаття, які відбувалися у Хусті ухвалили "з’єдиненнє з Соборною Україною"

21 січня 1919 року

».

На місцевих зібраннях обрали 420 делегатів, які представляли понад 420 тис. українців краю і мали виборювати їхні інтереси. Близько тисячі гостей з різних куточків Закарпаття з’їхалися на Збори. Головою Зборів став Михайло Бращайко. Він звернувався до поважного товариства із питанням, куди має прилучитися їхня територія – до Угорщини чи Чехословаччини, чи України. «До України!», – вигукнули депутати. «Збори бажають злуку Угорської Руси з Україною, – згадували свідки тих подій слова Голови зборів, – Щоб було усім нам видно, що це воля більшості народу, прошу, щоб ті депутати, які мають іншу волю, голосилися до слова.». Після виступів Михайло Бращайко засвідчив бажання Зборів з’єднатися з Соборною Україною. Після чого усі заспівали «Вже воскресла Україна, і слава і воля!».

Прагнення українців Закарпаття виписали в «Ухвалі Всенародних зборів угорських українців» від 21 січня 1919-го. Після того проголосили про обрання Центральної Народної Ради у складі 100 осіб та делегацію до Києва. Очолив Раду Михайло Бращайко. Рада повинна була «заступати угорських українців усе і всюди, де сього буде потрібно перед усіма народами, і зробити все, що в інтересі українського народу.