29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України,

29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. 

Для відзначення дня пам’яті та героїзму загиблих захисників було обрано саме цю дату, оскільки її приурочено воєнним подіям 2014 року у протистоянні російським окупантам з частин регулярних військ рф на сході України, коли під час Іловайської операції українська армія зазнала найбільших втрат під час АТО/ООС.

Символікою цього дня є квітка соняшника, адже в серпні 2014 року на полях саме із цією рослиною полягло багато українських воїнів.

Герої не вмирають! Вічна пам'ять і слава полеглим за Україну!💔

З днем Незалежності,Україно!

❤️🇺🇦«Червона калина» лунає в сесійній залі Верховної Ради під час затвердження Акту проголошення Незалежності України. 

О 21:00 24 серпня 1991 року до зали ВР внесли величезний синьо-жовтий прапор. Депутати біля трибуни співали «Ще не вмерла Україна», майбутній гімн незалежної України, а також «Червону калину» – гімн «Січових стрільців».

🌐 Історія України🔱 

✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

❤️23 серпня – День Державного Прапора України

🇺🇦

На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України 23 серпня в Україні відзначається державне свято – День Державного Прапора України.

Державний Прапор - один з офіційних державних символів суверенітету держави. Український Державний Прапор - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору.

Відомо, що синьо-жовті кольори на прапорі мають щонайменше тисячолітню історію і сягають часів Русі та Галицько-Волинського князівства. 

Перша історична згадка про поєднання жовтого і синього кольорів датується 1256 р. − днем заснування Львова. На гербі міста поєдналися жовтий лев на голубому тлі. У запорожців також зустрічалися сині прапори із золотими орнаментами. 

Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми. Перша спроба утворити прямокутний прапор з жовтого і синього кольорів була зроблена Головною Руською радою на Галичині 1848 р. Цього ж року за ініціативою Ради на міській ратуші Львова вперше був піднятий синьо-жовтий прапор.

Уперше після Лютневої революції 1917 р. синьо-жовті прапори з’явилися у Києві, Одесі та Харкові. 17 березня того ж року було проголошено про організацію Центральної Ради. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з’являються символи української державності.

Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як нашого національного символу відбулося 22 березня 1918 р. − Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого і синього кольорів як прапор Української Народної Республіки.

У 1938−1939 рр. синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 р. – Української Держави.

За радянських часів зберігання синьо-жовтого полотнища вважалося злочином, за який могли ув’язнити на два роки або потрапити до концтабору чи психлікарні.

Та все ж знаходилися відчайдухи, які не боялися ризикувати. Зокрема, 1 травня 1966 р. над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Задум тих, хто це зробив, полягав у наступному. Будівля розташована біля заводу «Більшовик». Робітники та студенти зранку будуть формувати колони для першотравневої демонстрації і побачать прапор. Це мало викликати резонанс. Через дев’ять місяців КДБ вдалося знайти хлопців, які вивісили прапор. Це були студент вечірнього відділення інституту Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму.

26 квітня 1989 р. у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії. 22 травня 1989 р. у Києві на закритті Шевченківського свята було піднято національний прапор. 23 березня 1990 р. він з’явився над Тернопільською міськрадою, а 3 квітня 1990 р. − над Львівською міськрадою.

24 липня 1990 р. у Києві синьо-жовтий прапор був урочисто піднятий над будинком міської ради. Полотнище було попередньо освячено в Софійському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм.

24 серпня, після проголошення Акту незалежності України, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради.

Нині український національний синьо-жовтий прапор є державним прапором України. Впродовж історичних звершень він ставав символом боротьби за національні й соціальні права українського народу. Серце кожного українця завмирає при підйомі національного прапору. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі.

Державний Прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

5 колосків

🔴7 серпня 1932 року ухвалено закон «про п'ять колосків». У цей день з’явилася спільна постанова цвк і рк ссср «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відомий у народі як закон «про п’ять колосків». Авторство постанови приписують особисто сталіну.

Внаслідок злочинної політики «колективізації», яка почалася ще в середині 20-х, людей позбавили права власності на землю. Паралельно розкручувався маховик так званого «розкуркулення», спрямованого на знищення всіх, хто саботував вступ до колгоспів. За кілька років колгоспників перетворили на рабів у найгірших традиціях кріпосного права, що, зрештою, завершилося Голодомором-геноцидом 1932-1933 років.

Сумнозвісний закон «про п’ять колосків» став передвісником Голодомору. Він передбачав за розкрадання колгоспного майна (а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За наявності пом’якшувальних обставин покарання передбачало 10 років ув’язнення в таборах. Амністія заборонялася. І це при тому, що за тодішнім законодавством навіть навмисне убивство каралося ув’язненням до 10 років. А за крадіжку чужого майна давали до трьох місяців примусових робіт.

Існувала також таємна інструкція (від 13 вересня 1932 р.) до постанови про порядок застосування положень. Зокрема, ставилося завдання щодо «куркулів» застосовувати лише розстрільні статті. Хоча аналіз кримінальних справ засвідчує, що 83% засуджених становила селянська біднота.

Закон «про п’ять колосків» не мав прецедентів у світовій історії. В тогочасних умовах він фактично забороняв людям розпоряджатися їжею. Українці опинилися у смертельній пастці: фантастичні плани хлібоздачі (а простіше – плани конфіскації зерна) прирікали селян на голодну смерть. Будь-які спроби врятуватися і приховати продукти загрожували конфіскацією всього їстівного (за невиконання хлібоздачі) або розстрілом.

У містах заборонялося продавати хліб селянам. Їх не наймали на роботу на промислові підприємства, їм забороняли переходити або переїжджати в росію. Загороджувальні загони на кордонах із Польщею та Румунією розстрілювали втікачів. Українські села наповнилися партійними активістами та «буксирними бригадами» для обшуків і конфіскації харчів. Почали з’являтися «чорні дошки». Так було запущено механізм масового вбивства українських селян штучно спланованим голодом. Водночас підрозділи гпу провели масштабну кампанію «очищення» України від «петлюрівців» і «українських націоналістів» – в Україні у 1933 р. було арештовано більше людей, ніж у часи Великого терору.

За інформацією, оприлюдненою в 1988 році совєцькою газетою «Правда», за неповні п’ять місяців після прийняття Закону «про п’ять колосків», за його статтями було засуджено 54 645 осіб. З них 2110 – до страти. Карали і дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.

Закон діяв до 1947-го, за ними засуджували людей також під час голоду 1946-1947 років. Хоча пік застосування кривавого закону припав саме на 1932-1933 роки.

Як наслідок, жертвами Голодомору-геноциду 1932-1933 років стали кілька мільйонів українців. Тоді як ссср продовжував експортувати зерно за кордон (у 1932-му – 1,73 млн. тонн, у 1933-му – 1,68 млн. тонн; у наступні роки більший показник було досягнуто лише в 1938-му). Цього цілком би вистачило, аби нагодувати всіх голодуючих. До всього, купи зерна і картоплі, зібрані на залізничних станціях для вивезення в росію, нерідко гнили просто неба.

🌐 Історія України🔱