Пам’ятаємо, щоб не повторилось
(сценарій заходу
до Дня пам’яті жертв Голодомору для юнацтва 15–18 років, тривалість ~30 хвилин)
🎵 Початок
• У темному
приміщенні на екрані — чорний фон, звучить тихо пісня «Свіча». На столі —
свічка, колоски, рушник. Після кількох секунд тиші — ведучі виходять до центру.
1. Вступне слово
Ведуча: Ми живемо
у час, коли Україна знову бореться за право бути вільною. І саме зараз, як
ніколи, ми відчуваємо ціну хліба, землі, життя. Бо колись у нашої землі забрали
все. Навіть — право на життя.
Журавка. Голодомор. Виконує Марина Зініна.
2. Історична правда (з відео) відео 1
На екрані —
короткий фрагмент документального відео: кадри виснажених дітей, спустошених
сіл, документи про хлібозаготівлі.
Ведучий:
1932–1933 роки. Влада СРСР наказала забирати весь хліб — навіть той, що був для
посіву. Селянам не залишали ні зернини. Охоронці ходили по хатах з залізними
щупами, протикаючи долівку, шукаючи приховану їжу. Ті, хто намагався вийти з
села, щоб знайти харчі, — їх ловили й повертали назад. Україна була оточена військами.
Це була блокада власного народу.
3. Факти, від яких стискається
серце Відео 2
Музика
припиняється. Кадри — фото спустошених сіл, братських могил, архівні документи.
Ведуча: Люди
гинули цілими родинами. Села спорожніли. Тіла померлих часто не встигали ховати
— їх складали у спільні ями, які потім засипали землею. Так з’явилися тисячі
братських могил, без імен, без хрестів.
Ведучий: Історики
зафіксували понад 10 тисяч випадків канібалізму. Людей довели до відчаю, що
вони втратили розум від голоду. Це не про жорстокість — це про нелюдські умови,
у які їх загнали.
4. Цифри і правда
Ведуча: Тоді
загинуло щонайменше 4,5 мільйона українців, а деякі дослідники називають цифру
понад 7 мільйонів. Це більше, ніж населення деяких країн Європи.
Ведучий: Але в
газетах того часу писали: «Життя в СРСР покращується. Урожай чудовий». Світ
мовчав. Правду про Голодомор десятиліттями замовчували.
5. Свідчення очевидців (відео4)
На екрані —
короткі фрагменти з проєкту «Свідки Голодомору» (інтерв’ю людей, які пережили
ті роки).
Ведуча: Ми
слухаємо не просто історію. Ми чуємо голоси тих, кого намагалися змусити
мовчати.
6. Паралелі з сьогоденням
На екрані — кадри
війни: розбиті елеватори, поля, викрадене зерно.
Ведучий: Сьогодні
ми знову бачимо, як ворог краде українське зерно, палить поля, бомбардує
хлібозаводи. І ми розуміємо: це — не просто війна за територію. Це — боротьба
за нашу історію і нашу пам’ять.
7. Хвилина мовчання метроном
Ведуча: Коли
сьогодні запалюєш свічку пам’яті, вона освітлює не лише минуле — вона нагадує нам,
що людяність і пам’ять — це наша зброя.
Учень запалює
свічку. На екрані — свічки, що палають у вікнах. Тиша — 1 хвилина.
8. Завершальне слово
Ведучий: Нехай
кожен з нас сьогодні подумає: чи цінуємо ми те, що маємо — хліб, дім, життя. Бо
все це колись уже намагалися відібрати.
Ведуча: Ми
пам’ятаємо, бо це — не просто минуле. Це наш урок, який має не дати повторитися
найстрашнішому.
Рекомендації для показу відео:
1. «Голодомор.
Україна 1932–1933. Геноцид» — короткий фільм від «UA:Перший» (2–3 хв).
2. Кадри з
проєкту «Розсекречена пам’ять» (YouTube — Архів СБУ).
3. Хроніка
«Свідки Голодомору» — уривки інтерв’ю очевидців.
