7 символів Різдва

ЗИМОВЕ СОНЦЕСТОЯННЯ

    У ніч,, з 21 на 22 грудня приблизно о п’ятій ранку це станеться.

Старий Бог сонця помре, щоб вкотре народитися Колядою, новою надією, перемогою світла, любов’ю та вірою.

    Це справжня магія - народження нового, чистого, сторінки якого заповняє і геніальний митець, і геніальний пройдисвіт, і я, і кожен та кожна під зоряним небом вічності. Це неймовірний час.

    Все у небесному храмі завмирає. Ніч найдовша в році от-от закінчиться величними входинами у світ Божича-Коляди. Світи колядуватимуть, і видимі й невидимі, матимуть Святвечір, дідуха на покуті та бабу на долівці.

    Різдво світу, Різдво Сонця, Різдво Ісуса - це про надію, про тиху молитву до щойнонародженого при запаленому вогнику свічки, про віру в перемогу світла як у душах людських, так і в храмах небесних.

    «Нічого не було – ані зір, ані неба, ані землі, ані сонця, ані місяця. Не було дня, але і ночі теж не було. Були тільки Він і Вона, щасливі та закохані. А ще хата під солом’яною стріхою, обмальована когутиками, обсаджена мальвами та любистком, підперезана вишитими рушниками, обтикана гладущиками на дерев’яному перелазі та ще піч на півхати. Він любив її дужче за себе, вона була його Світом, він її Світом, як то прийнято між Першоптахами. Вона пекла найкращий у Засвітах хліб, він молов найліпше у Засвітах борошно. І тоді все почалося, бо з любові завше все і починається.

    Початок початку.

    Вона увійшла в хату зморена, розхристана, втягуючи в себе запах свіжоспеченого хліба. У подолку щось ворушилося та через чорну запаску мерехтіло сяйликами. Вона обережно поклала свою ношу на стіл, на святочний обрус, поклала на сіно біля дідуха. Була втомлена, як може бути втомленою жінка після пологів. Але й щаслива була, як може бути щасливою жінка після пологів. Розгорнула темний саван запаски і... За вікном Космос вибухнув співами, з’явилося небо, кривенька качечка знесла яйце-райце, стозряче сонце загорілося від пломінчика свічки, золотогриві коні вирвалися з-під припічка хати на свободу, восьмирамена зірка випурхнула з комина. Потім прилетіли зірочки-гулі та сіли біля дідуха, зазираючи жінці у очі… Вона дивилася у сповиток і усміхалася до того, хто там лежав.

«Треба сказати чоловіку, що нам потрібна колиска. Бо пісня для колиханки у мене вже є».

Все почалося з любові. З матусиного лона, з батькової турботи, з золотого хлопчика, з першої золотої зернини, з золотої хлібини... Тонесенька нитка життя, яка не рветься, якщо ти любиш. Світ, який народжується з Сонцем, якщо ти любиш.»

Як ще не було Початку Світа,

Гей дай Боже!

То ще не було Неба ні Земли

Гей дай Боже!

(українська колядка)

Сонцепоклонно вітаю усіх тих, хто шанує та любить рідну традицію.

Я – громадянин України – європейської країни

Євроінтеграція — це світогляд.

Нетерпимість до корупції (не тільки не брати, але й не давати хабарів)

рівність прав і можливостей жінок та чоловіків,

повага один до одного,

гідність,

одні для всіх закони – це теж життя «за європейськими стандартами»

Якісні дороги, безпечні продукти, відповідальна влада є похідними від цього.

6 базових цінностей Європейського Союзу – 

• Повага до людської гідності, 
• Свобода, 
• Демократія, 
• Рівність, 
• Верховенство права, 
• Повага до прав людини – це світоглядні принципи, які є близькими та зрозумілими кожному українцю.

Запрошую пройти цікаві тести☝

https://www.classtime.com/code/97JMQY

Микола Хвильовий: 130

 

Сьогодні – 13 грудня – виповнюється 130 років від дня народження письменника Миколи Хвильового (справжнє ім’я — Микола Григорович Фітільов, 1893—1933).

Микола Хвильовий народився 13 грудня 1893 р. на Харківщині у родині вчителів. Навчався у початковій школі в селі Колонтаєві, де вчителювала його мати, згодом в Охтирській чоловічій гімназії та Богодухівській гімназії, які так і не закінчив.

Від 1916 р. Микола Хвильовий був учасником Першої світової війни. На початку 1921 переїжджає в Харків. І саме там активно заявляє про себе як один із організаторів літературно-художнього життя. Хвильовий був членом-засновником багатьох тогочасних літературних організацій: «Гарт» (1923); ВАПЛІТЕ (1926) (віце-президент); ВУСПП (1927), «Пролітфронт» (1930).

Хоча сам Хвильовий не провадив педагогічної діяльності безпосередньо, але на нього дивилися як на лідера в групі старших письменників та як на вчителя майже всі молодші письменники: від Сенченка і Яновського до Бажана і Мисика. Памфлети Хвильового висловлювали загальний настрій нації – починаючи від академіків і закінчуючи студентами та сільськими вчителями. Як висловився Михайло Могилянський на одному з літературних диспутів (1925): «Враження від статей Хвильового подібне до того, ніби в кімнаті, де було так душно, що важко дихати, відчинили вікна, й легені раптом відчули свіже повітря».

Хвильовий - автор багатьох поезій, етюдів, повістей, усім відомих памфлетів «Камо грядеши», «Україна чи Малоросія?», «Апологети писаризму». 1933-го, побачивши на власні очі голодомор, та, за словами Аркадія Любченка, сказавши: «Голод – явище свідомо організоване. Голод і розруха – хитрий маневр, щоб одним заходом упоратися з дуже небезпечною українською проблемою» та подальший арешт Михайла Ялового й розмова з керівництвом ДПУ у спробі порятувати товариша –розставили усі крапки над «І» та привели до останнього акту – 13 травня 1933 Хвильовий покінчив життя самогубством, аби порятувати і себе, і свого товариша та зробити демонстративний виклик режимові. Того ж року у травні був заарештований Олекса Слісаренко. Скоро після того – Олесь Досвітній і Остап Вишня, дещо згодом прийшла черга й інших учасників ВАПЛІТЕ та друзів письменника.

Творчість Миколи Хвильового вивчають за навчальною програмою з літератури у школах.

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2023 році» 130 років від дня народження Миколи Хвильового відзначається на державному рівні.

6 грудня — День Збройних сил України та Святого Миколая

💥💥 

День ВСУ - історія свята

День ВСУ був заснований Верховною Радою майже відразу після здобуття незалежності в 1993 році. Дата свята була приурочена до дня прийняття Закону України "Про Збройні Сили України" 6 грудня 1991 року.

Зазвичай на День Збройних сил України проводяться паради і виставки військової техніки в різних містах, але в цьому році таких заходів, зрозуміло, не буде. Натомість українські захисники покажуть свою майстерність на фронті.

1 грудня Всесвітній день боротьби зі СНІДом

https://kahoot.it/challenge/05682710?challenge-id=0cc2591f-8ce3-469e-92a3-17ef03fa74b1_1701160927969

 

Голодомор в Україні: що маємо про нього пам'ятати

Цей День щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада.

 

Подвиг українського народу

Україна - територія гідності і свободи. Вона довела це подіями, які розгорталися на Майдані в 2004 і 2013 роках. Це було важке випробування для нашої країни, але українці довели свою любов до країни, честь і мужність. Україна потрібно пишатися і просто неможливо не любити! Єдність і свобода роблять нас гідними дітьми нашої країни. Давайте зберігати і оберігати цей скарб! А наша сильна і демократична Україна буде берегти і захищати нас. 

З Днем гідності та свободи!

Григорій Сковорода, якого ми не знаємо: 12 цікавих фактів

 Григорій Сковорода – «мандрівна академія» своєї епохи, «людина-університет», хоча за життя він не видав жодної книги. Але читачі шукали його самі, переписували рукописи, цитували й пропагували. Навіть сам Тарас Шевченко: «Кругом листочки обведу та й списую Сковороду».

Цей філософ-містик, богослов, поет та педагог був чи не найцікавішою постаттю історії українського духу. І найзагадковішою. Офіційних даних щодо нього зберіглося небагато. Натомість є чимало легенд і оповідей. Які ще раз підтверджують крилатий вислів Сковороди: «Світ ловив мене та не спіймав». Адже він цікавий тим, що справді невловимий.

Був загадковим від народження

Про більш-менш точну дату народження Григорія Варсавича (Савовича) Сковороди (1722 рік) стало відомо лише через 200 років після цієї події – саме тоді дослідники віднайшли в одному із його листів згадку про святкування власного дня народження (датами й святкуваннями він взагалі не дуже переймався). Мандрівний філософ походив із родини спадкових козаків з Полтавщини.

Не мав вищої освіти, але був розумакою

Сковорода мав виняткові здібності до навчання. Вже у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії, першого вишу в Україні, де вивчав церковнослов’янську й латину. Проте вищої освіти він так і не здобув (хоча й згодом не раз намагався у кращих університетах Будапешта, Відня, Братислави), але сам досконало оволодів багатьма мовами, такими, як єврейська, грецька, польська, німецька, італійська та французька.

Сковорода мав ще й музичний талант – гарно грав на сопілці, флейті, органі, скрипці, гуслях, лірі, бандурі

Принт Григорій Сковорода, автор: wall31.com

 

Був блогером свого часу

За життя Сковороди не було надруковано жодного його твору, хоча в рукописному варіанті вони існували (переважно староукраїнською та латинською). Але він був добре знаний – на кшталт сучасних блогерів. Вважався основоположником жанру байки в українській літературі. Загалом Сковорода написав 17 філософських творів і 7 перекладів. Найвідомішими є його твори «Сад божественних пісень», «Жінка Лотова», «Байки Харківські».

Найвище цінував свободу

Сковорода по-різному підписувався – часом подвійним іменем Григорій вар Сава Сковорода, часом Даниїл Майнгард. Ще називав себе Варсавою, тобто сином свободи. Це дійсно важило для нього багато – головним сенсом людського існування він вважав духовну свободу й самопізнання. Тому Григорій навіть не одружився, хоча й хотів, і був закоханий. Але прагнення до свободи переважило, і він покинув наречену просто на весіллі. Й, подейкують, свідомо зарікся від інтимного життя.

Насправді невідомо, який мав вигляд

Сковорода уявляється нам стриженим під горщик вічним студентом (хоча помер він у 71 рік). Але всі його портрети є копіями з міфічного оригіналу – гравюри з нібито прижиттєвого портрета, який колись кимось був завезений у Москву (його ніхто не бачив). Отже, Сковорода міг виглядати абсолютно інакше. В будь-якому разі, треба ж якось його уявляти.

Тож Іван Кавалерідзе, створюючи пам’ятник, спробував йому наростити тіло, надати орлиного профілю. Так він і ожив, хоча нема нічого певного, на що ми могли б спиратися

Григорій Сковорода. Ілюстрація Олександра Грехова

Як став панібратським Савичем

Савич – це ніби друге ім’я Сковороди, наче він є для всіх товаришем. «Винен» у цьому той самий Кавалерідзе, автор його пам’ятника, встановленого у 1976-му в Києві навпроти корпусу Могилянки.

Загалом скульптор є автором багатьох пам’ятників Сковороди й режисером фільму про нього, куди він сам добирав актора, і вже там фігурував Савич. Кавалерідзе посприяв тому, щоб образ Сковороди став рухомим, мандрівним – бідним студентом-бурсаком. Тож і Варсавича спростили до Савича, який вештається по землі, аби сходити Україну ногами.

Був неординарним вчителем

За часів вчителювання у Харківському колегіумі Сковорода мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав таке: «туповат», «вельми туп», «туп», «сущая бестолковщина». Або: «понят», «весьма понят», «напевно понят», «возможно не понят». Або ж: «остр», «вельми остр», «зверок вострой», тобто той, що знання хапає на льоту.

Потім він відмовився від стезі учителя – не ходив по хатах, не вчив селянських дітей. Це міф. Він був тим, кого запрошували для бесід, адже розмова заміняла у ті часи сучасні інтернет, телебачення, радіо.

Любив дороге й вишукане

Сковороду часто зображують таким бродягою, що жив, де приймуть. Але це не так. Він дійсно любив ходити пішки та влітку жив у лісах-полях, а взимку – по хатах та монастирях. Спав не більше чотирьох годин на добу й був бадьорий. Але при цьому він полюбляв вишукані й дорогі речі. Так, наприклад, його заможні друзі висилали йому окуляри, які було непросто дістати в ті часи, дорогі музичні інструменти, виконані на замовлення за кордоном, сир пармезан, привезений з Європи.

В торбинці Сковороди завжди були елітні трубки з тютюном та пляшечка доброго вина

Григорій Сковорода, Second Floor Art Center. Автор: Сергій Майдуков

Не терпів москалів

У своїх філософських трактатах Сковорода писав про свободу особистості в кожному, тобто був демократом. І гнобителів не любив. Якось Катерина ІІ забажала побачити вже відомого українського філософа особисто. Він прибув на її запрошення до палацу. Коли цариця зайшла до зали, всі присутні вклонилися, окрім Сковороди. Катерина розгнівалась: як так, чому? А він відповів: «Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся». Потім, кажуть, імператриця запрошувала його лишитися при дворі співаком, але він відмовився.

Вмів передбачати долю

На підтвердження цього є дві бувальщини. Перша – про його гостини у Києві, коли він приїхав до друга Іустина. Пішов прогулятися Подолом, аж раптом відчув трупний запах. Тоді Сковорода зібрав речі й поїхав геть, а за кілька тижнів у Києві розпочалася епідемія чуми. Друга – про відчуття своєї смерті. 9 листопада 1794 року по обіді він узяв лопату, викопав собі могилу, уславши її дубовим листям. Зайшов до хати, перевдягнувся у чисте, поклав торбу під очі й заснув вічним сном. А щоб померти, він навмисно прийшов у своє улюблене село Іванівка, що на Харківщині.

Невідомо, чи був християнином

Ми не знаємо достеменно, чи вірив Сковорода у Бога, хоча у його творах Бог присутній. Чи сповідував він християнство? І в цьому є певна інтрига, як і з іншими неоднозначними  особистостями того часу – від Казанови до графа Каліостро. Тому постать Сковороди багато в чому залишається загадковою.

Достеменно відомо лише те, що він заповів не ставити хреста на своїй могилі – тільки камінь з написом: «Світ ловив мене та не спіймав»

Григорій Сковорода. Літературно-культурний проєкт “Сузір’я”. Художниця Тетяна Волошина

Про фонтан і Сковороду в навушниках

Філософ дійсно був небайдужий до ідеї фонтану (недаремно ж і на 500-гривневій купюрі з Сковородою є фонтан), хоча за тих часів у Києві він був один – на Контрактовій площі. Однак Сковорода думав не про той фонтан. Це просто образ, пов’язаний з ідеєю краси: вода береться нізвідки, піднімається вгору, наповнює чаші і дає силу квітнути квітам. Вічний і містичний. Ще один, осучаснений, образ Сковороди – у вигляді ровесника нинішніх студентів, у модних окулярах, навушниках, куртці. Таким чином реалізується прагнення візуально помістити його поміж себе, забравши риси бідаки й зробивши людиною ХХІ століття.

«Якщо мислити божественною тріадою, то у нас є Сковорода, Котляревський і Шевченко. Як вони співпрацюють – треба думати. Але ця трійця надзвичайно важлива. Щодо Сковороди ми справді не можемо нічого спіймати, а можемо вловити лише певні моменти, і навряд чи з цієї мозаїки вдасться відтворити справжній прототип. Сковорода приречений залишатися дуже міфологізованим образом. Це пустка, яку можна наповнювати чим завгодно. Це той фонтан, який все одно буде наповнений», – вважає мистецтвознавиця, лекторка та есеїстка Діана Клочко. Варто додати: й завжди своєчасний.

Який із афоризмів Сковороди вам відгукується?

Афоризми Григорія Сковороди

• Бери вершину і матимеш середину.
• З усіх утрат втрата часу найтяжча.
• Більше думай і тоді вирішуй.
• З видимого пізнавай невидиме.
• Не той дурний, хто не знає, але той, хто знати не хоче.
• Чисте небо не боїться блискавки та грому.
• Що швидко запалюється, те раптово гасне.

 

1 листопада.День народження Європейського союзу (Дата заснування ЄС)

 

Європейський союз - напевно найбільш природне сучасне економіко-геополітичне об’єднання на сьогоднішній день, яке представлене більш ніж пів мільярдом її жителів і наближаючийся до чверті в світовому валовому внутрішньому продукті частини економіки. Утворився на основі підписаного 7-го лютого 1992-го року Маастрихтського договору, який набув чинності 1-го листопада 1993- го року. Цьому передувала величезна робота, що почалася ще з 1951-го року, коли в Парижі було підписано договір про створення Європейського об’єднання вугілля і сталі. Європейський союз - це унікальне утворення націлене насамперед на ефективну регіональну інтеграцію. Загальні стандарти і основні цінності, якість і повага до прав людини, єдина, монолітна, але гнучка політика, питання колективної безпеки, роблять єврозону найбільш надійним партнером як для найближчих сусідів, так і для всіх інших країн світу.

Станом на 2023-й рік Європейський союз представлений 27-ма державами, серед яких: Австрія, Бельгія, Болгарія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швеція та Естонія.

В цей День ми приєднуємося до привітань і поздоровлень на адресу всіх представників ЄС, бажаємо їм стійкості, зростання суспільного, економічного і політичного добробуту, яскравих перемог і мирного неба!

З днем народження Європейського союзу!

Як робити ЗМІСТ у Word