Україна відзначає День соборності. Історія становлення, скасування та відновлення

 

Інтелектуальна гра  -Соборність України

https://www.classtime.com/code/M86GM4

22 січня Україна відзначає День Соборності. Цього дня у 1919 році на Софійській площі у Києві був проголошений Акт злуки Української Народної Республіки (УНР) й Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

День Соборності дістав офіційний статус свята лише у 1999 році. З приходом різних партій та президентів до влади вже за часів незалежності України його то скасовували, то знову повертали. Яка історія цього свята, хто його відмінив та як його святкують зараз в Україні?

Історія свята

Український народ, який через історичні обставини опинився розділений на територіях кількох країн, прагнув до незалежності та об’єднання, особливо активізувавшись під час "Весни народів" 1848—1849 років. Одним із центрів такого об’єднання стала Галичина.

 Дня Соборності

Зокрема, Головна Руська Рада, перша українська політична організація Галичини, у своєму маніфесті від 10 травня 1848 року заявила про єдність 15-мільйонного українського народу, а також його земель, розділених Російською та Австрійською імперіями, й підтримала національні права інших поневолених народів. Попри це українці отримали реальну можливість здобути незалежність лише десятки років потому — під час Першої світової війни (1914-1918 років) та революції у Російській імперії, що повалила царизм.

Wikipedia.org/робота Zboi Andrzej

На початку березня 1917 року в Україні дізналися про повалення самодержавства. Це стало поштовхом для того, щоб український народ почав національно-визвольний рух.

У січні 1918-го IV Універсалом була проголошена державна самостійність Української Народної Республіки.

Створення Української Центральної Ради

У Київської інтелігенції виникла ідея створити керівний центр в Україні. Отож уже 3 березня 1917 року відбулась зустріч громадських, культурних і політичних організацій, яку організувало Товариство українських поступовців та Українська соціал-демократична робітнича партія.

Вони створили комітет, думки щодо України в ньому розходились: Микола Міхновський із "самостійниками" виступав за проголошення незалежності, а автономісти, до якого входили прихильники ТУПу, – за автономну республіку у федеративному союзі з Росією. Вони змогли домовитися та об'єднатися.

Перший Генеральний секретаріат Української Центральної Ради. 1917 р. Стоять (зліва направо): Христюк П., Стасюк М., Мартос Б. Сидять (зліва направо): Стешенко І., Барановський Х., Винниченко В., Єфремов С., Петлюра С. Фото: Український інститут національної пам'яті

17 березня 1917 року створили Українську Центральну Раду – парламент України, керівний орган національного руху. Головою став Михайло Грушевський, до неї входили Володимир Винниченко, Сергій Єфремов, Симон Петлюра, Сергій Єфремов, Іван Стешенко, Микола Садовський та інші. Вона проіснувала до 29 квітня 1918 року.

"Ми, Українська Центральна Рада, обрана з'їздами селян, робітників і салдатів України, на те пристати ніяк не можемо, ніяких війн піддержувати не будемо, бо Український Народ хоче миру, і мир демократичний повинний бути як найшвидче".

Будинок Української Центральної Ради, де також працював Генеральний Секретаріат, відбулася низка українських з'їздів та зібрань. Фото: Український інститут національної пам'яті

Про IV Універсал

Універсали Української Центральної Ради — документи державного значення, адміністративно-політичні акти, грамоти-прокламації. Їх видавала Українська Центральна Рада. Всього було видано 4 Універсали, які визначили етапи створення Української держави — від автономної до самостійної.

7 листопада 1917 року у Києві III Універсалом Української Центральної Ради після повалення Тимчасового уряду була проголошена Українська Народна Республіка. Вже у січні 1918-го IV Універсалом була проголошена державна самостійність Української Народної Республіки.

«У цей день творилася українська держава»: архівіст про День Соборності України

IV Універсал датований 22 січня 1918 року. Його ухвалили 24 січня 1918 року вночі, під час засідання Малої Ради УЦР. Документ містив чотири головні напрями:

• проголосити самостійність Української Народної Республіки;
• доручити Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами;
• оповістити оборонну війну з більшовицькою Росією;
• задекларувати основи внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслити заходи для припинення війни з Центральними державами.

Фото: wikipedia.org

Уривок тексту IV Універсалу:

"Ми, Українська Центральна Рада, зробили все, щоб не допустити сеї братовбивчої війни двох сусідніх народів, але Петроградське Правительство не пішло нам на зустріч, і веде далі кріваву боротьбу з нашим Народом і Республікою; крім того, те саме Петроградське Правительство Народніх Комісарів починає затягати мир і кличе на нову війну, називаючи її до того ще священною. Знов польється кров, знов нещасний трудовий народ повинен класти своє життя.

Ми, Українська Центральна Рада, обрана з'їздами селян, робітників і салдатів України, на те пристати ніяк не можемо, ніяких війн піддержувати не будемо, бо Український Народ хоче миру, і мир демократичний повинний бути як найшвидче. Але для того, щоб ні Руське правительство, ні яке інше не ставали Україні на перешкоді установити той бажаний мир, для того, щоб вести свій Край до ладу, до творчої роботи, до скріплення революції та волі нашої, ми, Українська Центральна Рада, оповіщаємо всіх громадян України: однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною Вільною Суверенною Державою Українського Народу.

Зо всіма сусідніми державами як то: Росія, Польша, Австрія, Руминія, Туреччина та инші, ми хочемо жити в згоді і приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя Самостійної Української Республіки, — власть у ній буде належати тільки Народові України, іменем якого поки зберуться Українські Установчі Збори будем радити ми, Українська Центральна Рада, представниця робочого народу селян, робітників і салдатів та наш виконавчий орган, який однині матиме назву "Ради Народніх Міністрів".

Головою Української Центральної Ради був Михайло Грушевський, який виступив перед проголошенням IV Універсалу. Тоді за прийняття документу проголосувало 39 депутатів, проти було 4, а утрималось 6.

Голова Української Центральної Ради України Михайло Грушевський, 1 травня 1918 р. Фото: Український інститут національної пам'яті

Створення Національної Ради

18 жовтня 1918 року у Львові сформувалася Українська Національна Рада на чолі з Євгеном Петрушевичем. Рада взяла у руки владу в західноукраїнських землях та проголосила, що Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття "уконституйовуються як Українська держава".

Українська Національна Рада заявила про намір творити національну державність та об’єднати українців у соборній державі. Відтак ідея соборності українських земель набула державного статусу.

1 грудня 1918 року ініціатори об'єднавчого руху – Українська Національна рада та Директорія УНР – уклали у Фастові Предвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі.

"Правительства обох Республік уважають себе посполу зобов’язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю", — зазначалося у тексті документу.

3 січня 1919 року у Станіславі було ухвалено рішення про злуку ЗУНР та УНР.

Урочиста маніфестація з нагоди проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР на Софійській площі в Києві, 22 січня 1919 р. Фото: Український інститут національної пам'яті

"Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує торжественно з’єднання з нинішним днем Західно-Української Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою в одну одноцільну, суверенну Народню Республіку", — йшлося у тексті рішення.

Відтак УНРада сформувала повноважну делегацію до Києва, яка отримала завдання завершити оформлення об'єднання двох держав. За словами президента Ради Євгена Петрушевича, обидві сторони одностайно прагнули об’єднатися в єдину країну.

22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення IV Універсалу, у Києві відбулася остаточна процедура оформлення соборності. Відтак 22 січня згадують й про прийняття IV Універсалу Української Центральної Ради у 1918-му.

Проголошення Акту злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки на Софійській площі у Києві 22 січня 1919 року. vue.gov.ua

Попри те, що в реаліях буремних подій на тлі громадянської війни в Росії молодій українській державі не вдалося встояти, Акт Злуки 1919 року мав величезне значення для історичної пам'яті українського народу. Завдяки йому Україна інтерпретувалася в українській суспільно-політичній думці лише як соборна держава.

У радянські роки про подію 22 січня 1919 року публічно не згадувалося, однак у пам'яті народу вона залишалася живою.

Святкування Дня Соборності

21 січня 1990 року на честь 71-річниці Акту Злуки Народний рух України організував "живий ланцюг" від Івано-Франківська через Львів до Києва. Це була одна з перших масштабних антирадянських українських акцій, що поклали кінець СРСР та дозволили Україні здобути справжню незалежність.

Довжина ланцюга перевищувала 770 км, а за різними оцінками участь в акції взяли від 500 тисяч до 3 млн осіб.

Скасування Дня Соборності та відновлення

Офіційно свято було встановлене у 1999 році згідно з указом чинного в той час президента Леоніда Кучми. 30 грудня 2011 року тодішній президент України Віктор Янукович видав указ, згідно з яким День Соборності було скасовано. А замість нього встановив нове свято – День Соборності та свободи України.

До цього День Свободи святкувався 22 листопада, його запровадив у 2005 році тодішній президент України Віктор Ющенко на честь річниці Помаранчевої Революції.

Об'єднавши два свята й запровадивши нове, Віктор Янукович юридично їх обидва скасував. Але вже 13 листопада 2014 року указом президента України Петра Порошенка свято було відновлене.

7 символів Різдва

ЗИМОВЕ СОНЦЕСТОЯННЯ

    У ніч,, з 21 на 22 грудня приблизно о п’ятій ранку це станеться.

Старий Бог сонця помре, щоб вкотре народитися Колядою, новою надією, перемогою світла, любов’ю та вірою.

    Це справжня магія - народження нового, чистого, сторінки якого заповняє і геніальний митець, і геніальний пройдисвіт, і я, і кожен та кожна під зоряним небом вічності. Це неймовірний час.

    Все у небесному храмі завмирає. Ніч найдовша в році от-от закінчиться величними входинами у світ Божича-Коляди. Світи колядуватимуть, і видимі й невидимі, матимуть Святвечір, дідуха на покуті та бабу на долівці.

    Різдво світу, Різдво Сонця, Різдво Ісуса - це про надію, про тиху молитву до щойнонародженого при запаленому вогнику свічки, про віру в перемогу світла як у душах людських, так і в храмах небесних.

    «Нічого не було – ані зір, ані неба, ані землі, ані сонця, ані місяця. Не було дня, але і ночі теж не було. Були тільки Він і Вона, щасливі та закохані. А ще хата під солом’яною стріхою, обмальована когутиками, обсаджена мальвами та любистком, підперезана вишитими рушниками, обтикана гладущиками на дерев’яному перелазі та ще піч на півхати. Він любив її дужче за себе, вона була його Світом, він її Світом, як то прийнято між Першоптахами. Вона пекла найкращий у Засвітах хліб, він молов найліпше у Засвітах борошно. І тоді все почалося, бо з любові завше все і починається.

    Початок початку.

    Вона увійшла в хату зморена, розхристана, втягуючи в себе запах свіжоспеченого хліба. У подолку щось ворушилося та через чорну запаску мерехтіло сяйликами. Вона обережно поклала свою ношу на стіл, на святочний обрус, поклала на сіно біля дідуха. Була втомлена, як може бути втомленою жінка після пологів. Але й щаслива була, як може бути щасливою жінка після пологів. Розгорнула темний саван запаски і... За вікном Космос вибухнув співами, з’явилося небо, кривенька качечка знесла яйце-райце, стозряче сонце загорілося від пломінчика свічки, золотогриві коні вирвалися з-під припічка хати на свободу, восьмирамена зірка випурхнула з комина. Потім прилетіли зірочки-гулі та сіли біля дідуха, зазираючи жінці у очі… Вона дивилася у сповиток і усміхалася до того, хто там лежав.

«Треба сказати чоловіку, що нам потрібна колиска. Бо пісня для колиханки у мене вже є».

Все почалося з любові. З матусиного лона, з батькової турботи, з золотого хлопчика, з першої золотої зернини, з золотої хлібини... Тонесенька нитка життя, яка не рветься, якщо ти любиш. Світ, який народжується з Сонцем, якщо ти любиш.»

Як ще не було Початку Світа,

Гей дай Боже!

То ще не було Неба ні Земли

Гей дай Боже!

(українська колядка)

Сонцепоклонно вітаю усіх тих, хто шанує та любить рідну традицію.

Я – громадянин України – європейської країни

Євроінтеграція — це світогляд.

Нетерпимість до корупції (не тільки не брати, але й не давати хабарів)

рівність прав і можливостей жінок та чоловіків,

повага один до одного,

гідність,

одні для всіх закони – це теж життя «за європейськими стандартами»

Якісні дороги, безпечні продукти, відповідальна влада є похідними від цього.

6 базових цінностей Європейського Союзу – 

• Повага до людської гідності, 
• Свобода, 
• Демократія, 
• Рівність, 
• Верховенство права, 
• Повага до прав людини – це світоглядні принципи, які є близькими та зрозумілими кожному українцю.

Запрошую пройти цікаві тести☝

https://www.classtime.com/code/97JMQY

Микола Хвильовий: 130

 

Сьогодні – 13 грудня – виповнюється 130 років від дня народження письменника Миколи Хвильового (справжнє ім’я — Микола Григорович Фітільов, 1893—1933).

Микола Хвильовий народився 13 грудня 1893 р. на Харківщині у родині вчителів. Навчався у початковій школі в селі Колонтаєві, де вчителювала його мати, згодом в Охтирській чоловічій гімназії та Богодухівській гімназії, які так і не закінчив.

Від 1916 р. Микола Хвильовий був учасником Першої світової війни. На початку 1921 переїжджає в Харків. І саме там активно заявляє про себе як один із організаторів літературно-художнього життя. Хвильовий був членом-засновником багатьох тогочасних літературних організацій: «Гарт» (1923); ВАПЛІТЕ (1926) (віце-президент); ВУСПП (1927), «Пролітфронт» (1930).

Хоча сам Хвильовий не провадив педагогічної діяльності безпосередньо, але на нього дивилися як на лідера в групі старших письменників та як на вчителя майже всі молодші письменники: від Сенченка і Яновського до Бажана і Мисика. Памфлети Хвильового висловлювали загальний настрій нації – починаючи від академіків і закінчуючи студентами та сільськими вчителями. Як висловився Михайло Могилянський на одному з літературних диспутів (1925): «Враження від статей Хвильового подібне до того, ніби в кімнаті, де було так душно, що важко дихати, відчинили вікна, й легені раптом відчули свіже повітря».

Хвильовий - автор багатьох поезій, етюдів, повістей, усім відомих памфлетів «Камо грядеши», «Україна чи Малоросія?», «Апологети писаризму». 1933-го, побачивши на власні очі голодомор, та, за словами Аркадія Любченка, сказавши: «Голод – явище свідомо організоване. Голод і розруха – хитрий маневр, щоб одним заходом упоратися з дуже небезпечною українською проблемою» та подальший арешт Михайла Ялового й розмова з керівництвом ДПУ у спробі порятувати товариша –розставили усі крапки над «І» та привели до останнього акту – 13 травня 1933 Хвильовий покінчив життя самогубством, аби порятувати і себе, і свого товариша та зробити демонстративний виклик режимові. Того ж року у травні був заарештований Олекса Слісаренко. Скоро після того – Олесь Досвітній і Остап Вишня, дещо згодом прийшла черга й інших учасників ВАПЛІТЕ та друзів письменника.

Творчість Миколи Хвильового вивчають за навчальною програмою з літератури у школах.

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2023 році» 130 років від дня народження Миколи Хвильового відзначається на державному рівні.

6 грудня — День Збройних сил України та Святого Миколая

💥💥 

День ВСУ - історія свята

День ВСУ був заснований Верховною Радою майже відразу після здобуття незалежності в 1993 році. Дата свята була приурочена до дня прийняття Закону України "Про Збройні Сили України" 6 грудня 1991 року.

Зазвичай на День Збройних сил України проводяться паради і виставки військової техніки в різних містах, але в цьому році таких заходів, зрозуміло, не буде. Натомість українські захисники покажуть свою майстерність на фронті.